Власниця кав’ярні в Бучі Юлія Нічволода про окупацію, відродження і реалізацію мрій (ФОТО)

Коли діти трохи підросли, Юлія Ігорівна Нічволода з Бучі – всього за кілька місяців до повномасштабного вторгнення – відкрила в новому мікрорайоні “Continent” невеличку кав’ярню. Це була її мрія і справа, в якій вона, багатодітна матір, прагнула реалізуватися.

Військова агресія загрожувала зруйнувати цю мрію, та пані Юлія підняла її буквально з попелу.

У червні цього року Юлія отримала грант від Дія-бізнес, ставши однією з шести переможниць проєкту «Візійний жіночий акселератор «Відважна»».

Уже навесні 2022 року, після деокупації, кав’ярня відновила роботу, а взимку під час постійних відключень електрики через сильні ворожі обстріли стала своєрідним пунктом незламності.

Господиня, економістка за фахом, придбала новий генератор замість вкраденого і давала людям можливість просто приходити посидіти. Тут було тепло і світло, був інтернет. Проводили онлайн-уроки вчителі, працювали бухгалтери, вчилися студенти. Торгова зала була переповнена, декому доводилося стояли. Там знайомилися, зав’язувалася дружба. У деяких молодих пар стосунки навіть переросли у шлюб. Саме так пані Юлія і дивиться на свій заклад – як на місце, яке об’єднує людей та дарує їм затишок.

Як все було після 24-го лютого

Ще за кілька тижнів до вторгнення вони з чоловіком обговорювали, що мають робити, якщо війна все ж почнеться. Вирішили, що нікуди не поїдуть, а залишаться в Бучі, разом з дітьми – мають трьох доньок (5, 7, 9 років) та двох синів (14 і 18 років). Так і сталося. Коли вранці 24 лютого лунали вибухи, і поряд з їхнім будинком почався рух багатьох машин, бо люди намагалися швидко виїхати, подружжя вирішило: «Ми залишаємося, хоч маємо п’ятьох дітей, і молодшій щойно виповнилося чотири рочки. Тут наш дім, це наша земля, тут улюблена справа і робота в чоловіка».

Улюблена кав’ярня продовжувала діяти. Пані Юлія дуже вдячна одному з баристів, який працював у закладі аж до пів на третю: «24-го зранку люди ще приходили по каву та смаколики. А потім писали нам в інстаграм, що ми були єдиним місцем спокою. Вони приходили, щоб випити кави та заспокоїтись».

На фото запис з камери спостереження кав’ярні Jul’s Coffee and Peace 27 лютого 2022 року.

Проте 10-го березня родина зрештою вирішила виїжджати, коли з’явилися повідомлення про офіційні «зелені коридори» для біженців. Остаточно зважилися після того, як у їхній дім прийшли російські військові. Вони перевернули все, розбили вікно. Юлія особисто з ними спілкувалася, слава Богу, нікого не чіпали. Тільки сказали, що в них завдання – знайти зброю у цивільних. На запитання, чи можна зараз виїхати, окупанти сказали, що якщо є автівки, то можна. Юлія їм каже: «Як же їхати, якщо ви розстрілюєте людей в автівках на дорогах?» А вони відповідають: «Сьогодні в нас наказ по мирних не стріляти». Родина за пів години спакувалася та виїхала з міста.

Жінка пригадує, що залишати Бучу було дуже тяжко. Уся сім’я була налякана, діти плакали. Вона була за кермом автівки з дітьми, а чоловік – іншої. Вони не знали, якою дорогою краще їхати, рухалися на свій страх і ризик.

«Добре пам’ятаю, що, коли виїхали на міст, я повертаюсь і бачу, що моя Буча вся темна, в диму, все горить. І я розуміла, що, можливо, це останній раз, коли я бачу своє місто. Це було дуже боляче. Єдине, чого я тоді боялася, що зламаюсь і не зможу більше любити, дарувати любов. Бо як можна дарувати щастя, якщо в серці його вже нема?»

«Разом з дітьми ми виїхали до знайомих. Це було важке рішення, але ми не знали, що буде далі. Там я працювала й активно стежила за новинами та ситуацією вдома. Було важко чути та бачити те, що показали ЗМІ після звільнення: знищені помешкання, вбиті люди та загальний жах. Але вже тоді я розуміла, потрібно повертатись», – каже Юлія.

Сім’ї пощастило – їхня домівка вціліла, але кав’ярня була в жахливому стані. 27 лютого, коли кадирівці зайшли на Вокзальну, вони розтрощити кав’ярню: вікна, вітрину і стіни всередині. Дах і зовнішні стіни були побиті важкими уламками. Юлія побачила це на світлинах, які їй надіслали на початку квітня.

Повернення мрії

Проте пані Юлія була налаштована відновити справу: «Для жінки немає нічого неможливого. Я достатньо сильна. Але знаю, що не була б такою, якби мене не підтримував чоловік. Якби Олександр із самого початку не сказав: «Ти все зможеш», я б не рухалася далі. І навіть потім, коли плакала, що в мене більше немає кав’ярні, він обіймав мене: «Усе буде, ти все зможеш, ми все відновимо, все зробимо разом»».

Він поїхав у Бучу першим і зібрав працівників кав’ярні. Побите скло прибрали, вікна затулили палетами, а більшість обладнання вдалося врятувати працівникам ще на початку вторгнення. Вони вивезли кавову машину та інше обладнання. Так заклад почав готуватися до відновлення роботи.

«Багато хто мені писав: «Можливо, вам потрібна допомога? Ми можемо провести збір коштів на відновлення кав’ярні». Це було для мене неочікуваним, давало стимул до праці та якнайшвидшого відновлення. Допомога людей була дуже цінною для перезапуску закладу. Я просто жила мрією, що повернуся в Бучу, буду бачити наших рідних гостей і всіх обійму».

Тоді, навесні 2022 року, Юлія  почала з продажу брендованої кави.

Люди купували каву не тільки для себе, а й для військових. Пачки з патріотичною символікою розліталися навіть у різні країни. Жінка каже, що й досі продає фасовану каву та передає пакети на передову, як частинку тепла з рідного краю. А наприкінці травня вже було зварено перше горнятко кави. Це було маленькою перемогою колективу.

Спочатку відвідувачі приходили до кав’ярні як до психолога – вони ділилися своїми страшними переживаннями. Але вже восени люди заходили зовсім з іншим настроєм, більш бойовим: ми зможемо, ми переможемо, все буде добре, нас не залякати! Усе, що заробляли, вкладали у відновлення кав’ярні. Було дуже важливо, щоб працівники отримували зарплату, і навіть коли роботи не було, вони отримували підтримку».

Повернувшись у Бучу 1 липня, Юлія плакала одночасно від розпачу і щастя: «Я наче вдома, але побачила, що зробили з моїм містом. Усе ж раділа, що нарешті можу приїхати додому, що стіни стоять, люди продовжують жити. Це дало мені сили рухатися далі».

Тільки вперед

Зупинятися не можна і треба бути вдячними нашим захисникам. Заклад пані Юлії – постійний учасник зборів коштів на «Бучанський лимон» та «Мад’яр» для потреб військових у Херсоні, Харкові, Бахмуті, «Азові» тощо. У Бучі команда кав’ярні спонсорує юніорський футбольний клуб Алієва з думкою про щасливе майбутнє дітей, а не лише про «тривожну валізу», і щоб їхнє дитинство не було вкраденим через війну. Адже саме спорт може допомогти їм рости сильними, здоровими, дружніми, радісними.

А навесні-влітку 2023 року Юлія пройшла тренінг за акселераторною програмою для жінок «Відважна», яку підтримали Дія-бізнес Міністерства цифрової трансформації та «Віза Юкрейн». Курс навчання тривав три з половиною місяця та відбувався в 12 модулях, які охоплювали всі аспекти маркетингу, фінансування тощо, а також передбачав розробку конкурсного бізнес-проєкту. Наша землячка вийшла у фінал конкурсу і за свій бізнес-проєкт отримала грант у номінації «Відновлення і розвиток свого міста».

Отримані кошти підуть на масштабування і вдосконалення бізнесу, а також на планування прилеглої зони, щоб створити затишну територію для всієї родини.

Як справжня візіонерка, пані Юлія мріє про обладнання дитячого ігрового майданчика поряд з великим житловим комплексом – на місці, звідки ворожа техніка вела обстріл Ірпеня і Києва. Навіть поділилася своїм баченням з пані Самантою Пауер, адміністраторкою USAID, коли та відвідувала Бучу. Вона переконана, що розвиток міста має бути орієнтований на зміцнення сімейних цінностей, турботу про дітей і створення затишної сфери сервісу.

Найближчим часом Юлія Ігорівна сподівається також відродити добру традицію посиденьок при свічках під живу скрипку в кінці тижня:

«Ми весь час кудись біжимо, щось робимо, але не розуміємо, що треба жити тут і зараз, проводити час з рідними. Особливо зараз, після окупації, евакуації, повернення і відбудови, я думаю, що в багатьох змінилися цінності – ми прагнемо більше уваги приділяти своїм рідним».

Зокрема, підприємниця надає особливу увагу тому, щоб у кав’ярні було достатньо ігрових наборів для хлопчиків і дівчаток. До речі, це чи не єдиний заклад у місті, куди дозволяється заходити з домашніми улюбленцями.

Спілкувався Микола Дем’янов

Газета “Бучанські новини” № 40