Віталій Фесюк обороняв місто до останнього подиху (ФОТО)

Серед найперших загиблих захисників Бучі був інженер-механік Віталій Володимирович Фесюк (44 роки), який добровольцем став на оборону Бучі під час повномасштабного вторгнення армії агресора, був розвідником і 27 лютого 2022 року помер від тяжкого поранення з крупнокаліберної зброї російської  БМП. Медаль «Захисник Батьківщини» отримала дружина загиблого Олена Олександрівна Фесюк під час відзначення Дня Незалежності України.

 Віталій почав працювати з 16-ти років, бо життя було не з легких. Мусив поєднувати навчання з працею на декількох роботах, щоб забезпечувати догляд за важко хворою матір’ю. Потрібні були кошти на лікування, а також на піклування за двома молодшими сестричками. Попри всі труднощі, здобув дві вищі технічні освіти, працював у різних сферах. Разом з дружиною прожили 13 років, мають 10-річного синочка, з усіх сил пробивалися в житті, придбали пів будиночка. Завжди допомагав людям, відразу біг на допомогу, відкладаючи власні справи, був справедливим, добрим, ділився останнім.

Захищати Україну не вагаючись

22 лютого 2022 року, отримавши повістку, чоловік одразу прийшов до військкомату, бо дуже хотів захищати країну. ЗСУ потребували саме такого фахового інженера-механіка для організації ремонтних робіт, а Віталій мав до цього особливий хист. Йому видали форму, берці, укомплектований наплічник, холодну зброю, ріжки до автомата – усе, крім вогнепальної зброї.

А 24 лютого, коли розпочалося російське вторгнення, він за наказом з військкомату перевдягнувся у все цивільне і почав виконувати спецзавдання, бо бракувало розвідників. Дані, які передавав Віталій Фесюк, допомагали нашим артилеристам наносити вогневі удари по загарбниках. Він долучив до спецзавдання також інших чоловіків. 27 лютого, коли ворожа колона перетнула залізничний переїзд, Віталій із засідки рахував кількість техніки і телефоном передавав дані про локацію та напрямок руху. Для цих цілей в Телеграмі була створена спеціальна група корегувальників.

Напередодні, 26-го лютого,  родина отримала останнє текстове повідомлення від батька зі словами любові і підбадьорення, що все буде добре.

Подальші спроби зателефонувати йому були, на жаль, марними. Телефон був відключений. Сім’я вже відчувала, що сталося щось недобре , ніколи не було такого, щоб Віталій не був на зв’язку. Він знайшов би спосіб дати про себе знати. Дружина виклала у Фейсбуці пост, який кілька разів репостили, щоб отримати інформацію про чоловіка. Нарешті 5-го квітня відгукнулася людина, яка повідомила про загибель Віталія. Він помер на очах у цього чоловіка від втрати крові через важке поранення в руку на вулиці Тарасівській 27-го лютого о 10-й годині ранку. Ті, хто був поруч, намагалися надати допомогу, але їхні зусилля були марними.

Далі у моргах Білої Церкви, Боярки, Вишгорода, обласної лікарні розпочалися довгі пошуки тіла №64, ексгумованого з масової могили за Храмом. Нарешті 22 квітня отримали фото, а потім було впізнання. Перевезти тіло з Києва і поховати допомогла Бучанська міська рада. Виконуючи волю загиблого, його похоронили біля матері.

На фото дружина і син Віталія отримують його медаль «Захисник Батьківщини», 24.08.2023

Статус УБД мають дати

Пані Олена наголошує, що вдома зберігаються всі видані у військкоматі речі, як доказ належності чоловіка до ЗСУ. Також є численні свідки його участі у захисті міста від агресора. Це необхідно для надання йому статусу загиблого внаслідок бойових дій, адже під час вторгнення всі документи у військкоматі були знищені.

Вдова героя каже: «Я стукаю у двері всіх офіційних установ і не втрачаю надії на відновлення справедливості заради світлої пам’яті мого чоловіка».

На головному фото Віталій Фесюк із родиною – дружиною і сином.

Газета “Бучанські новини” № 37 від 14.09.2023