У Ворзелі відкрили три меморіальні дошки Героям Олександру Діордіца, Сергію Смирнову, Євгенію Осієвському.

Меморіальні дошки Героям, які не були військовими та взялися за зброю, коли клятий ворог прийшов у неньку-Україну. І віддали найдорожче – життя – за майбутнє нашої держави і кожного з нас.
Вони були різні за віком, релігійними вподобаннями, професією. Та всі були справжніми патріотами України, поважали волю і свободу, незалежність і северенітет. Страшна безжальна війна забирає найкращих синів України.

Вшанувати пам’ять трьох героїв-захисників зібралися ворзеляни, рідні та близькі загиблих і місцева влада біля школи, де навчався Олександр, а потім попрямували до будинків, де жили Сергій та Євгеній.

Із словами підтримки рідних і близьких і великого вшанування Героїв до присутніх звернулася заступниця Бучанського міського голови Аліна Саранюк:

“Це страшний біль, які переживаємо всі ми. Співчуваємо рідним і просимо звертатися до міської ради за потреби. Зробимо все від нас залежне, щоб допомогти вам.”

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих Захисників, і всіх невинно вбитих жителів нашої громади. А потім у спільній молитві вознесли до Бога прохання за душі загиблих чоловіків.

Всі разом згадали, якими з були ці мужні чоловіки.

Олександр Діордіца Позивний “Манюня”.

Олександр народився 28 лютого 1983 року. З дитинства займався шахами. Також грав у футбол за команди Ворзеля та Бучі, за що мав відзнаку. У мирному житті працював зварювальником.
З початку українсько-російської війни, з 2015 року взявся за зброю, щоб захистити Україну від російського агресора. Протягом п’яти років боронив державу на сході, воював в АТО навідником-оператором БМП у складі окремого гірсько-штурмового батальйону Національної гвардії України.
Трагічно помер 21 травня 2020 року. У Героя залишився син, дружина та батьки.
На фасаді Ворзельського ліцею № 10, де раніше навчався Олександр, на його честь відкрили меморіальну дошку.

Сергій Смирнов Позивний «Гап»

Народився 10 травня 1983 року.
У мирний час працював архітектором. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії в України, добровольцем став на захист рідної землі. З перших днів брав участь у захисті Бучі від рашистів: визначав на місцевості переміщення ворога, надавав координати для ураження цілей. Коли під натиском переважаючих сил ворога українські захисники прийняли рішення про відступ, Сергій разом з іншими бійцями Добровольчого формування територіальної оборони міста з боями намагався утримувати лінію оборони. Прикривав наших захисників, які відходили на підготовлені позиції. Згодом в Ірпені був залучений до виконання бойових завдань по обороні міста. Стримуючи наступ ворога, в складі групи попав під обстріл і отримав тяжке поранення. Побратими переправили Сергія через зруйнований «Романівський» міст, щоб лікарі змогли надати йому кваліфіковану медичну допомогу. Та травми були не сумісні з життям. 5 березня 2022 року Герой помер. Сергій Смирнов нагороджений медаллю «За захист Батьківщини» (посмертно).
Похований на Байковому кладовищі у місті Києві. У Героя залишилися дружина, син та мати.
На будинку по вул. Кленовій, де проживав загиблий Герой, на його честь відкрили пам’ятну дошку.

Євгеній Осієвський Позивний «Веган»

Народився 14 серпня 1993 року.
У мирний час був журналістом, аспірантом культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідником культури, автором видань і унікальних праць на антропологічну тематику. Під час Майдану брав участь у протестах у Кропивницькому.
Перші тижні повномасштабного російського вторгнення перебував у гуртожитку у Ворзелі, окупованому російськими військами. Після евакуації описав цей досвід у статті. Повернувшись у Кропивницький, 15 березня 2022 року пішов у військкомат, але йому сказали, що він не потрібний.
Після цього шукав, де може бути корисним. Протягом 2022 року продовжував писати і публікувати статті. У листопаді 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, служив на посаді стрільця-санітара у 77 аеромобільній бригаді. У перервах між бойовими виходами підготував свою останню публікацію — інтерв’ю з британським генетиком Адамом Радерфордом, записавши від руки його розшифровку на 54 сторінках блокноту. Інтерв’ю опубліковано у виданні «Куншт» за п’ять днів до його смерті. Загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом. За даними Інституту масової інформації, Євгеній став 60-м медійником, що загинули унаслідок російської агресії проти України.
Похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.

На фасаді гуртожитку по вулиці Кленовій відкрили дошку на честь Євгенія Осієвського.

«Мені довелося з перших днів бути присутнім у штабі Бучанської тероборони, – розповів Олексій Білий. – Це були люди зі сталевими нервами, віддані своїй країні».

Ярослав Ковальчук, друг і колега Євгенія Осієвського розповів про нього – дослідника, який хотів, щоб в Україні розвивалася антропологія: «Він був ентузіастом науки, в яку вкладав свої сили і ресурси. А також творчою особистістю, написав п’єсу і комікс. А ще він завжди виступав за захист тих, чиї права на його думку порушувалися, брав участь в різних політичних акціях, не залишався осторонь. Тому і пішов в ЗСУ. І планував після перемоги займатися творчістю».

«Із Сергієм Гап я зустрівся в перші дні повномасштабної війни. Він людина з великої літери, – поділився своїми спогадами із присутніми Сергій Мурзин, який у лютому-березні 2022 був командиром відділення бучанського військомату. – Він був цивільним та не побоявся стати на захист. І зробив неймовірну справу. Все наше відділення працювало з ним. Ми збирали дані про ворога по всьому регіону. Я був до останньої хвилини з ним…»

Командир ДФТГ Микола наголосив, що багато наших хлопців залишилися живими завдяки групі, в яку входив Сергій Смирнов. Ворог намагався взяти українських захисників у кільце, та не мав такої можливості, тому що ці відважні бійці прикривали своїх. І захисники відійшли за «Жираф».

Співзасновник ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін розповів про свого друга, науковця Євгена, з яким познайомився на правозахисних акціях: «Він був людиною принципів. Євген на своєму прикладі завжди показував, як можна дотримувати принципів солідарності. Як можна прагнути розуміти інші народи. Він утверджував, що люди приходять на цей світ для того, щоб реалізовувати творчий потенціал. І завжди боровся проти всього того, з чим асоціюється російський режим».

Нехай меморіальні дошки, світлі спогади про Героїв будуть сильніші за смерть.