Наталія Новак: “Хочеться далі працювати та досягати нових успіхів!”

Пані Наталя родом із мальовничого півострова Крим. Після 8-го класу переїхала з батьками до невеличкого містечка Кагарлик Київської області, де і закінчувала 11 клас. До слова, Наталія Станіславівна отримала із шкільним дипломом золоту медаль, тому зі вступом до вишів проблем не мала. Наталка точно знала, куди хоче вступати, тому без вагань подала документи до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

– Інших професій для себе не обирала і не шукала, – розповідає Наталія Новак. – В сім’ї у мене лише тітка була педагогом – вона на той час і тепер живе в Бучі та викладає в Бучанській школі №4 у початкових класах. І хоча територіально вона жила тоді від нас далеко, мені було завжди цікаво з нею спілкуватися про її роботу. Потяг до вчителювання у мене виник із самого дитинства, – стверджує пані Наталя. – Навчатися в школі мені завжди подобалося – були гарні наставники. І вже з малечку я збирала навколо себе менших діток і намагалася навчити всього, що знала сама.

у Бучу Наталія Станіславівна потрапила, навчаючись на п’ятому курсі університету, отримала направлення на проходження практики у школу №4. Дівчина була цьому дуже рада. І коли перед закінченням практики дізналася, що одна з педагогів йде в декретну відпустку, залишилася працювати на її місці.

– Не можу сказати, що перший рік роботи був легким, бо потрібно було суміщати роботу та навчання в магістратурі, – згадує пані Наталя. – Однак після отримання диплома я змогла повністю присвятити себе роботі, тим паче, що після закінчення навчання мені було набагато легше справлятися з педагогічною діяльністю. Дуже запам’ятався той період тим, що повертаючись із роботи я відчувала себе щасливою, – розповідає Наталія Новак.

На запитання, чим же так приваблює її ця професія, Наталія Станіславівна впевнено відповідає: «Спілкуванням з дітьми». Вчителька захоплено повідала, що коли займається з дітлахами, то відчуває якесь неймовірне внутрішнє наповнення.

– Навіть коли маєш не надто гарний настрій, то вже після першого уроку він завжди одразу покращується, – стверджує вчителька. – І для мене абсолютно не має значення в якому класі проводити заняття: першому чи п’ятому, бо маю переконання, що з дітьми будь-якого віку можна знайти спільну мову. Адже їм усім необхідна любов, увага та турбота. Мені хочеться далі працювати, досягати нових успіхів та рухатися вперед у педагогічному напрямку.

Чоловік пані Наталі Ярослав Миколайович теж вчитель. Тоді він працював у Бучанській школі №2. Вони часто перетиналися на різних шкільних заходах, та навіть одного разу пані Наталя була присутня на відкритому уроці Ярослава Миколайовича. Однак доля назавжди поєднала цю чудову пару у 2012 році – саме тоді вони одружилися та дали один одному обітницю любити та підтримувати один одного у біді та радості все життя… Наразі пан Ярослав працює у 4-й школі. Разом вони виховують чудового синочка Назарчика, якому нещодавно виповнилося 5 років.

БН запитали у Наталії Станіславівни, чи хотіла б вона, щоб її син колись обрав професію педагога. Вона відповіла:

– Мені колись ще в Криму у класі восьмому моя вчителька математики порадила: «Якщо дуже хочеш – потрібно йти». Не можна нехтувати бажаннями, тому однозначно, якщо мій син захоче обрати цю професію, то я його обов’язково підтримаю у його прагненні вчителювати. Пам’ятаю, як колись моя мама теж одразу схвалила мій вибір. А ось тато радив подумати, через те, що професія вчителя малооплачувана.

Однак педагог дуже задоволена своєю роботою та запевнила, що навіть у майбутньому не планує змінювати обрану професію, незважаючи ні на що.

Користуючись нагодою хочемо привітати Наталію Новак з отриманням І місця на І (міському) етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2020» у номінації «математика». Також пані Наталія представляла Бучанську ОТГ на ІІ (обласному) етапі конкурсу «Учитель року-2020», де увійшла в десятку найкращих вчителів області! Це чудовий результат, адже на участь у конкурсі зареєструвалися 87 педагогів високого рівня.

– На обласному етапі конкурсу треба було пройти чотири випробування в дистанційному режимі. Було нелегко суміщати підготовку до завдань та роботу, однак мені допомагала адміністрація нашої школи на чолі з директором Аллою Літкевич, за що я їм надзвичайно вдячна. Адже без підтримки вчителів, які вірили у мої знання, у мене, нічого б не вийшло. Одному дуже складно. Аллі Миколаївні та заступникам хочу подякувати за практичну та психологічну підтримку, впевненість у мені. Вони дуже допомагали у підготовці й додавали сил. Хочу зазначити, що мені дуже приємно було брати участь у даному конкурсі: учасники були компетентні і мали досить високий рівень знань.