З Україною в серці – навчання і порятунок життя

Відразу, коли входиш у приміщення Бучанського навчально-виховного комплексу № 2, зустрічаєшся із двома «бійцями» – це патріотичний куточок з українськими стягами та двома манекенами у військовому вбранні – особистій бойовій формі з АТО Максима Гуртового, учителя захисту Вітчизни (хлопці).

Максим Сергійович за фахом вчитель іноземної мови, і зараз викладає її у школі, але за останні роки чоловік став ще і фахівцем у військовій справі. У 2014 році Максим Гуртовий добровольцем вирушив на схід захищати рідну Україну – воював на передовій, є учасником бойових дій. На запитання: «Як потрапили в АТО?» дає коротку скромну відповідь: «Потрібно ж було комусь захищати Батьківщину». Згадує, що тоді, в 2014 у військкомати стояли черги із бажаючих боронити ворога, і саме на плечі добровольчих батальйонів багато що лягало в зоні АТО. Чотири роки для нього тривала справжня війна. Нетривалі повернення додому під час ротацій, і знову в зону АТО/ООС. Демобілізувався у 2018. І через деякий час влаштувався у школу № 2.

Він має власний військовий досвід, практичні навички і розуміння, як сьогодні врятувати життя хлопчакам, які за кілька років можуть потрапити до лав армії і зі зброєю у руках захищатимуть Україну.

– Вважаю, що моя місія у школі на посаді викладача захисту Вітчизни – дати юні знання і навички, щоб вони могли нормально воювати, не бути покаліченими, і повернутися додому живими і здоровими, – розповідає учасник бойових дій.

Школа має військово-патріотичний профіль, тому 5 разів на тиждень у старших класах відбуваються заняття із цього предмету. І хоча зараз діти бувають невдоволені непростими заняттями (не всі, звичайно, та і хто з нас був задоволений у школі будь-якому навчанню? – ред.), отримані ними практичні навички можуть врятувати життя їм та оточенню у будь-який момент. Жодна людина не знає, що її чекає у майбутньому, а вміння не розгубитися у надзвичайній ситуації, перебинтувати рану, надати допомогу пораненому – дуже важливі і врятують, коли буде потреба, життя та здоров’я людині.

– Під час занять на уроках намагаюся, щоб була практика. Щоб учні мали можливість побачити, відчути, що таке граната, вибуховий пакет, міна, розтяжка…, – розповідає Максим Сергійович.

У якийсь момент до нашої розмови долучається колега – учитель фізичної культури, основ здоров’я, захисту Вітчизни (дівчата) Ірина Леонідівна Пасічник. І розмовляючи із цими двома педагогами, розумієш, як сильно вони вболівають за свою справу. Їхній маленький кабінет стає схожим на військовий музей, коли вони починають показувати весь свій скарб: навчальні гранати, снаряди, автоматні магазини, міни, бронежилет із шийним комірцем до нього, бинти, шумові гранати, які додають під час заняття більшого наближення до реальних подій – гучний звук і дим, макети автоматів і манекен для серцево-легеневої реанімації та навіть військовий сухпайок, зроблений за американським зразком. І все сучасне, точні макети бойового знаряддя, яким зараз користуються українські військові.

– Після наших уроків хлопці будуть знати, з чим вони стикнуться у збройних силах, – впевнений вчитель, – яка зброя і що з нею робити, а також, що у нашій сучасній армії вони будуть вдягнені і нагодовані.

А крім знань діти отримують досвід. Адже вчителі самі створили біля школи смугу перешкод, викопали окопи у повний зріст. Під час практичних відпрацювань, як і годиться, вигадується легенда. І учні долають різні перешкоди, стріляють, кидають гранати, ховаються від куль у відповідь, бинтують рани і рятують своїх поранених товаришів.

– Сучасні збройні сили дуже відрізняються навіть від армії, яка починала воювати у 2014 році. І не лише у технічному оснащенні, а й у психологічному настрої самих бійців, – зазначає учасник бойових дій.

І вчить він юнаків та дівчат на практичних заняттях через максимальне наближення до реалій бути психологічно готовими до складних випробувань. Адже всім серцем бажає їм міцного здоров’я і щасливого життя.