Людмила Волинець – талант і відданість вчительській справі

Коли ми вимовляємо слово Учитель, то навіть на підсвідомому рівні відчуваємо повагу, шану та вдячність до педагога за його копітку працю. Адже учитель – це чарівник, який веде малечу до країни знань. Це людина, для якої самоповага та повага до людей є незмінним правилом спілкування. Бути педагогом за покликом серця, відчувати себе вільним та єдиним цілим з учнями – це головні риси хорошого вчителя.

Саме так можна охарактеризувати нашу сьогоднішню героїню, яка в цьому році відсвяткує ювілей 50-річчя педагогічного досвіду, яка все життя прищеплює школярам любов до рідної мови – Людмила Волинець, директор Бучанської школи №2 та вчителька української мови. Людмила Опанасівна має дві вищі освіти: закінчила Київський педагогічний інститут імені Горького (наразі Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) та Одеський Національний університет імені І. І. Мечникова.

З Одеським університетом у пані Людмили пов’язані особливі спогади. Адже саме в цьому чудовому південному місті вона проходила практику після закінчення вищого навчального закладу і саме тоді зустріла своє кохання, чоловіка всього свого життя, одесита Володимира. Вони одразу покохали одне одного і живуть у мирі й злагоді вже майже 50 років.

Щодо вибору професії педагога пані Людмила не вагалася, бо прислухалася до свого серця, яке правильно вказало напрям життєвого шляху. Так і мало статися. Адже мама Людмили Волинець теж все життя працювала вчителем у школі. Й певно від рідної неньки дівчинка ввібрала всю любов до благородної вчительської праці, до дітей, рідної солов’їної української мови. Як сказав колись український поет і драматург Олександр Олесь: «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить».

До слова, у родині Людмили Опанасівни обирати професію педагога стало сімейною традицією. Адже старша сестра пані Людмили теж працює вчителькою. Люба донечка Наталка викладає у Бучанській школі №2 українську мову та літературу і працює заступником директора школи.

Людмила Волинець за роки педагогічної праці випустила не одне покоління молоді у широкий світ та безперечно має чим пишатися. Адже щоб виховати в душі кожної дитини патріотизм, любов до рідної мови та країни, треба мати неабиякий талант і відданість вчительській справі. Недарма багато вихованців Людмили Опанасівни пішли шляхом свого педагога та наставника й обрали професію вчителя. Зокрема випускниця Київської школи № 141 Алла Ворон – учениця пані Людмили, тепер заступник директора в рідній школі, займається просвітницькою діяльністю та видає підручники з української мови. До слова, теперішній директор цієї ж школи № 141 теж був учнем Людмили Волинець.

Донька Наталія Володимирівна розповідає про свою маму з любов’ю, згадуючи приємні моменти:

– Мама досить часто спілкується зі своїми колишніми учнями телефоном та у Фейсбуці. Вони з вдячністю згадують роки навчання, діляться власними успіхами та досягненнями, що не може не радувати, – каже пані Наталія. – Я запам’ятала, що мама завжди додому приносила багато зошитів, і мені, тоді маленькій дівчинці, дуже хотілося перевіряти їх та ставити оцінки. Саме ці події вплинули і на мій життєвий вибір. – зізнається Наталія Володимирівна. – Ми з подружками завжди гралися, уявляючи себе вчителями, а іграшки – учнями, й навчали їх всього, що знали самі, – охоче розповідає дитячі спогади пані Наталія.

Ми дякуємо цій чудовій родині за гарний приклад для наслідування! Бажаємо здоров’я та наснаги в їхній нелегкій педагогічній праці. Та маємо надію, що онуки й правнуки Людмили Опанасівни продовжать династію вчителів у їхній родині.