Мала, Аліна, Ляля – бойові дівчата добровольчого формування, які збивають «шахедів» (Фото)
1 хв читання
територіальної громади зі своєю цивільною роботою. Такий їх вибір – захищати небо від ворожих безпілотників, які рашисти відправляють нищити українських людей і їх будинки.
Ми розповідали про цей підрозділ та головну Відьму. Сьогодні читайте історії ще трьох бойових подруг.
Мала – кулеметниця на службі, терапевт у цивільному житті
Пацієнти у лікарні – це одна сторона життя. Захист неба – інша. Доба в лікарні, доба тут, два вихідні у місяць – таке буття.
«Це обов’язок кожного і кожної – захистити державу, в якій живеш», – пояснює Мала свою причину, чому прийшла на службу. Вона тому й вибрала добровольче формування, бо так має можливість не полишати основну роботу. Має відповідальність за своїх пацієнтів.
Два місяці тому молода жінка вперше в житті тримала автомат у руках. Тепер основна зброя Малої – кулемет Максим: поставити приціл з тепловізором, підключити до планшета, настроїти кулемет…
Командир визначає ціль, вказує азимут, Мала розвертає кулемет у вказаному напрямку і стріляє. Уже має повне розуміння щодо траєкторії польоту, як краще збивати, щоб зберегти життя своє та інших, а також будинки людей. І має на своєму рахунку збиті дрони!


Аліна: “Я маю бути там!”, – такі бойові дівчата
Аліна хотіла долучитися до військових ще з 2014. Заповнювала різні анкети. Та так жоден із підрозділів її не взяв. Врешті-решт вирішила: поки моя місія – допомагати в мирному житті. Та коли побачила оголошення про набір жінок до підрозділу, зрозуміла, що має бути там.
І хоч вперше зброю в руки Аліна взяла лише у ДФТГ, уже навчилася збирати, розбирати, стріляти, повноцінно з нею працювати. Тепер вона помічниця кулеметника: тримати прожектор, охороняти периметр, патрулювати.
«Ми сестри, сім’я» – каже Аліна про бойових подруг.
Родина, коли дізналася про ДФТГ, спочатку сприйняла з великим хвилюванням. Та коли шок пройшов, з повагою підтримала свідоме рішення Аліни взяти в руки зброю.
У мирному житті Аліна працює у приватному дитячому садочку й має бізнес, пов’язаний з цією сферою. Наприклад, зараз, згідно із виграним грантом, буде в садочку соціальна підтримка жінок, у яких чоловіки захищають Україну чи загинули на фронті. І розповідає, що всі 30 діточок у садочку надихають її мати сили поєднувати основну роботу із захистом країни.
«Незалежність – це моя рідна країна, мова, культура. Для мене це воля, щастя і успіх моїх рідних, близьких. Це Україна з великої букви!», – каже Аліна.


Ляля: Щоб не повторилося
Найменша з бойових дівчат – 20-річна Ляля. Вона з дитинства мала бойовий дух, на шкільних заняттях з військової підготовки, де викладачем був учасник АТО, дівчина завжди цікавилася всім і мала успіх. Крім того, Ляля раніше займалася змішаними єдиноборствами, та після травми довелося залишити спортивну кар’єру.


Зізнається, що спочатку думала, що буде страшно, та колеги – добрі, файні, позитивно налаштовані, завжди допоможуть, підкажуть, підтримають. І командир Андрій Михайлович – добра, цілеспрямована людина, яка вміє наставити на правильний шлях.
«Мене спонукає йти вперед молодший брат, якому 11 років, – ділиться Ляля й згадує страшні події. – У перші дні повномасштабного вторгнення ми змушені були з Києва евакуюватися на Закарпаття. Ми їхали, а перед нами розстріляли вагони. Перелякані очі дітей закарбувалися в пам’яті. Дуже боюся, щоб це не повторилося».
Тож і поєднує добові чергування у ДФТГ із тренуванням спортсменів та роботою в магазині подруги.














