Пам’яті Героя Максима Кропиви відкрили меморіальну дошку (ФОТО)

Пам’ятну дошку імені Захисника України Максима Кропиви відкрили 21 червня на вулиці Вишневій на фасаді будинку № 37.

Світлий, добрий, активний, динамічний, справедливий, мужній і патріотичний – Максим Володимировича Кропива загинув, захищаючи Україну. Показуючи всьому світові незламність, силу і міць наших Захисників.

Біографія Героя

Він народився 2 лютого 1978 року у місті Іваново російської федерації. Коли малому Максиму було три роки, родина переїхала в Україну до Сєвєродонецька. Там він ріс, навчався, одружився на третьому курсі хіміко-технологічного інституту, став батьком чудової донечки.

За характером чоловік завжди був дуже активним, легко навчався, самостійно опанував багато корисних навичок. Був природженим математиком і талановитим музикантом. Також займався великим тенісом і навчав цій грі дітей.

У 2000-му році Максим із сім’єю переїхали до Києва. Працював за спеціальністю: технологом на хімічному підприємстві. Як згадують близькі, він завжди був у русі, ніколи не сидів на місці. Надавав перевагу динамічному життю і легко комунікував з людьми.  Тож підтримував зв’язок із людьми з різних куточків країни. «Він вмів бути у кількох місцях одночасно, невпинно піклуючись про кожного, хто потребував допомоги та підтримки. Адже мав велике, хоробре, чутливе серце», – розповідають рідні.

Найсвітліший, найдобріший, найкращий – такі епітети виникають у тих, хто знав Максима особисто. До нього часто зверталися люди за порадою, адже його думка була зваженою та мудрою, він був справедливий і не соромився правди.

Завдяки такому відношенню до людей, він став для багатьох як батько, навіть не враховуючи їх вік.

Максим часто бував у Бучі, любив це місто. І у 2018 переїхав сюди жити. Кілька років працював на підприємстві Агрорембудкомплект, що на вул. Яблунській, 144.

Коли почалася повномасштабна війна, у Сєвєродонецьку ще жили мама Максима і рідна тітка. Це місто вже під окупацією. Та завдяки Максиму, зараз жінки вже живуть у Бучі.

Бойовий шлях Максима Кропиви

У червні 2022 наш Герой вступив до лав Збройних Сил України. Служив солдатом штурмовиком у розвідувальній групі 59-ї мотопіхотної бригади імені Гандзюка, яка базувалася в Миколаєві.

У серпні того ж року Максим отримав тяжкі поранення, коли разом із групою на бойовому завданні потрапив під обстріл. Після лікування знову повернувся до побратимів. Адже його девізом були слова: «Хто, як не ми?».

У серпні 2022 на бойовому завданні в селі Тернові Поди Максим Кропива трагічно загинув. Посмертно нагороджений орденом «Хрест хоробрих».

У Героя в невтішному горі залишилися дружина, донька і мама.

На пам’ятну подію відкриття меморіальної дошки до рідних доєдналися ті, хто знав Максима й інші жителі громади, щоб віддати шану мужньому воїну, захиснику. Заступниця Бучанського міського голови Аліна Саранюк від імені всіх присутніх висловила співчуття близьким загиблого воїна і запевнила, що місцева влада буде підтримувати родину.

Настоятель Храму Святого Апостола Андрія Первозванного протоієрей Андрій прочитав молитву і освятив меморіальну дошку. Присутні разом помолилася і поклали квіти в знак безмежної шани до подвигу Максима Кропиви, який віддав життя у боротьбі за мир у рідній країні.