«Ми українці – ми показуємо свою силу», – бучанець Ілля Ковеня посів 2 третіх місця на європейських змаганнях з кікбоксингу

У лютому в місті Загреб пройшов великий турнір з кікбоксингу, серед 2,5 тисяч спортсменів з усього світу, Ілля Ковеня, молодий вихованець клубу “IPPON” з Бучі отримав дві бронзові нагороди в двох вагових категоріях, показавши дух українського воїна.

Ілля виріс у сім’ї, де кікбоксинг посідав важливе місце. Хлопець почав займатись кікбоксингом ще з 8 років та мав одразу двох тренерів: батька Романа та старшого брата Євгенія. Клуб “IPPON”, заснований батьком Іллі спільно з іншим тренером, Рощином Павлом Богдановичем в 1998 році у м. Хмельницький, 10 років тому став частинкою історії Бучанського кікбоксингу. У майбутньому, призер європейського турніру також планує перейняти вогонь тренерської долі від батька та брата, стати навчати молодь у своєму рідному клубі. Для цього він вже тренується та є неабияким прикладом для наслідування у молодшого покоління. «Я вже зараз практикуюсь, треную, і в подальшому бачу себе тренером».

Світ Боксу в життя Іллі Ковеня

У світі боксу прикладами для наслідування для Іллі є Олександр Усик, його внутрішня сила надихає юнака. Але найбільшим авторитетом є його старший брат. Крім успіху в тренерстві з кікбоксингу, Євгеній став ще й успішним хірургом. «Він мій взірець. Після школи я теж хочу вступити в медичний та стати лікарем», – говорить молодий чоловік.

Окрім спорту, Іллі подобається медицина, тому для нього важливо поєднувати тренування з навчанням. Як стверджує Ілля, важко регулярно тренуватись та водночас підтримувати гарний рівень знань, але це можливо. Тому Ілля прагне стати хірургом та розвінчати міф про те, що спортсмени не славляться інтелектом. Як зазначає юнак: «Інтелект – це важлива складова спорту та кікбоксингу».

«Виходячи на ринг, вважати, що ти переможець – це вже половина твоєї перемоги», – Ілля про те, наскільки важливо бути впевненим перед поєдинком. «А під час самого матчу потрібно ще й аналізувати суперника, читати його слабкі сторони», – додає він. Саме такі установки й допомогли спортсмену досягти успіху на своїх перших європейських змаганнях в Загребі.

У Хорватії Іллі довелось обходитись без присутності власних тренерів: батька та брата. 15-річний юнак вперше опинився в таких умовах. Але постійні телефонні дзвінки та підтримка допомогли хлопцю впоратись з тиском та заспокоїтись. «Ставив для себе ціль багато боксувати, провести якнайбільшу кількість поєдинків», – каже Ілля. Після того як хлопець переміг на чемпіонаті України і потрапив на чемпіонат Європи, з ним також почали займатись тренери збірної. Зокрема Павло Замятін, який допоміг Іллі з підготовкою до поєдинків у Загребі.

Тренер Роман Леонідович, підтримка та віра в силу спортсмена.

Тренер Роман Леонідович коментує виступ сина в Хорватії: «Ілля змушений був виступати сам, без свого особистого тренера та підтримки, і це був його перший міжнародний досвід. Хвилювання та переживання також позначилися на виступі. Якби мій старший син або я були б поруч, ми повернулись би з кращим результатом, але Ілля молодець, і переміг себе у некомфортних умовах».

Роман також вважає, що зараз для Іллі саме той час, коли потрібно виходити на європейський рівень. «Він є лідером нашого клубу. Думаю, що далі Ілля проявить себе ще краще, і зараз знаходиться на тому рівні, щоб конкурувати на міжнародній арені», – додає батько Іллі.

Ілля володіє неабиякою мужністю та стійкий до таких викликів як міжнародні змагання. «Ти або ставиш перед собою ціль та виконуєш її, або не виконуєш та шукаєш будь-які пояснення цьому», – каже талановитий спортсмен. Ілля володіє відвагою, надихає клуб та його молодших вихованців. Тож по приїзду з Хорватії діти в клубі привітали його з досягненнями.

Про збірну України з кікбоксингу Ілля відгукується так: «Ми маємо дуже сильну збірну, яку поважають збірні інших країн, це видно».

Тренер Іллі про конкурентоспроможність наших спортсменів під час війни: «Зараз дуже впав показник чисельної присутності наших спортсменів на міжнародних змаганнях, тому що багато і вихованців нашого клубу, і загалом спортсменів беруть участь у бойових діях, захищають Україну».

«Але потрібно віддати шану й тим, хто представляє нас у Європі, та показує українську цілісність, мужність та силу волі до перемоги», – додає Роман.

На стінах клубу “IPPON” висять прапори тих країн, у яких його спортсмени посідали призові місця. Клуб існує вже четверть століття й не один раз відправляв вихованців у складі збірної країни на міжнародні змагання, але цей раз для Романа, батька Іллі, особливий. Його син мужньо представив Україну і вкотре довів, що у нас дуже сильні спортсмени, і ми зрощуємо дуже сильне покоління і в нашій рідній Бучі. Роман також впевнений, що якщо Ілля побуває ще декілька разів на таких турнірах, то матиме достатній досвід, вмітиме вгамовувати свої емоції і справлятись зі стресом, тож досягатиме ще більш успішних результатів.

Висновки та підсумки кікбоксера

Підсумовуючи свій успіх, Ілля переконує, що спорт допомагає стати чоловіком. «Кікбоксинг – серйозна секція, що додає мужності. Завдяки спорту стаєш більш витривалим до конфліктних ситуацій». А тато Іллі запрошує приводити своїх дітей в клуб, аби вони розвивали наш спорт, були майбутнім нашої України.

Ілля – це талановитий та всебічно розвинений хлопчина, який окрім кікбоксингу гарно навчається, хоче бути хірургом, а також грає на акордеоні, він ще раз доводить, що українці – дійсно сильний народ, який може все. Такі люди надихають нас боротись за наше спільне майбутнє. За таких дітей ми і боронимо нашу свободу.

Яків Шевчук, студент УГІ