Майстер-клас у ліцеї № 4: вірші, реп і енергія Великого Кобзаря

На вшанування 210 річниці з дня народження Великого Кобзаря в актовій залі Бучанського ліцею №4 відбулася зустріч учнів 5-6 класів з місцевим поетом Михайлом Невідомським.

Поет є знаний тим, що популяризує творчість Шевченка через власне виконання його творів у жанрі репу – передовсім серед шкільної молоді та на громадських культурних заходах в Бучі, інших містах України.

Зустріч пройшла на-диво тепло, зважаючи на травматичні обставини, які довелося пережити нашому юнацтву через руйнування, вибухи, повітряні тривоги. Діти були відкриті; вони залюбки, емоційно й майстерно декламували напам’ять багато відомих і маловідомих віршів Тараса Шевченка. Цьому сприяла хороша підготовка учнів вчителькою української мови Оленою Рудницькою, інших педагогів школи. Поет і юнацька аудиторія швидко знайшли спільну мову – відбулася жвава взаємодія на теми творчості, музичних уподобань, війни, етики, дружби.

Невже ми маємо нову генерацію дванадцятилітніх, незалежних від мереж?

Цікава риса – жоден з учнів не сидів у телефоні! Таке не завжди буває на масових заходах. Згодом виявилося, що серед них мало хто користується Інстаграмом та соціальними мережами. Натомість діти активно ставили багато запитань; вони дуже допитливі – був «ліс рук». Як юні, так і старші учасники зустрічі дружно включилися у виконання віршів речитативом під музичний біт. Для деяких це був перший досвід виступу зі сцени перед глядачами. Виявляється, що це прекрасний, до того ж веселий, спосіб запам’ятовування римованих рядків.

Під враженням від цього шкільного заходу напрошується висновок: Тарас Шевченко колосальною енергією свого поетичного слова зробив титанічну спробу здолати негативні настрої серед людей. І ця енергія діє донині – на зламі нового часу для України. Серед усіх історичних випробувань і драматичних обставин у сучасних українців відбувається відновлення титульної мови, національної філософії, етнічного характеру. І поезії! Яка в багатьох випадках ще сторожко ховається від чужого ока. Але все частіше «стає на папері» і лунає через мікрофон живими тембрами української душі.  

Записав Микола Дем’янов