Жителька Вокзальної про зруйнування будинку під час бою (ФОТО)
Тетяна Фролова із сином жили у будинку № 30 на славнозвісній вулиці Вокзальній у Бучі. Саме біля них відбувся жорсткий бій, і розбили колону російської техніки, що хотіла прорватися до Києва.
Вчора розпочався проєкт «Вулиця Вокзальна», а відтак пані Тетяна уже вірить, що їй побудують новий будинок. А поки жінка згадує той страшний день, який залишив її без всього – житла, речей, документів, збережень.
Фролови мали чудовий підвал, у якому провели ніч напередодні 27 лютого. Та після четвертої ранку пішли в дім, адже промерзли під землею. Разом із ними у будинку були ще троє друзів.
Тетяна Василівна розповідає, що на початку дев’ятої ранку почули гул важкої техніки, а потім побачили колону рашистів на своїй вулиці через камери відеонагляду. Солдати заходили у кожен двір і перевіряли, чи є там хтось. Вони зупинилися і біля їх будинку, та люди в хаті сиділи тихо і не виказували своєї присутності. Згадує, що всі вікна були старанно зачинені. Рашисти перевірили подвір’я, розстріляли відеокамери і попрямували до сусідів. А хвилин за п’ять почалося…
Перший снаряд попав у котельню. Син Тетяни побіг перекривати газ. За кілька хвилин прилетіли інші снаряди, й будинок почав руйнуватися, падали балки, вікна вибило. Чоловік ще спробував знайти кота, але балка впала і забила йому голову.
«Нас врятувало, що були нові металеві двері, які втримали перегородку, – згадує пані Фролова ті страшні події. – Ми вийшли через віконні рами і побігли городами. Подалі був синій вагончик, за яким ми сховалися».
Розповідає, що за ними бігли орки й кричали «Бегите, бегите вперед». Люди від стресу навіть не подумали, що окупанти можуть вистрілити їм у спину. Обстріл ще тривав, тож рятуючись, вони побігли далі, до школи № 3.
Роздягнені, буз взуття, а на вулиці 5 градусів морозу. Тетяна Василівна говорить, що у тій ситуації не те що про тривожну валізу із документами, а й про куртку не подумала.
Їх прихистив на деякий час місцевий житель. Потім друзі, евакуація…
Пані Тетяна розповідає, що майже не вірили, що їх будинок можуть відбудувати. Син багато душі вложив у своє помешкання, тож після його втрати не міг приходити на подвір’я. Але після того, як прибрали будівельне сміття, у родини Фролових зажевріла надія на відновлення. Тепер же вони вже будують плани на майбутнє.
«Уже на душі стає краще», – ділиться відчуттями жінка.
