Художній керівник Ігор Кожемяка: «Культура – це душа людини» (ФОТО)
1 хвилина на читання
Відомий усім в Бучанській громаді по різноманітним заходам художній керівник Центрального будинку культури Ігор Геннадійович Кожемяка всі сторінки свого життя вважає цікавими і з радістю згадує, хоч то армія чи гастролі, робота у їдальні чи виступи на великій сцені. Впевнений, що щастило по життю, адже дорога перепліталася з видатними людьми. І хоч цю професію обрав не одразу, та завжди його супроводжували спів, танці і театр.
Він з дитинства жив у Михайлівці-Рубежівці на Київщині. З малечку Ігор ходив до танцювального колективу. Також закінчив музичну школу по класу баяна, навчався у прекрасного педагога, закоханого у творчість Григорія Юхимовича Подольського, який 47 років був незмінним керівником знаних колективів з іменем: народного муніципального чоловічого вокального ансамблю «Ясени» та камерного колективу «Благовіст».
Після закінчення школи, у 1984 році Ігор вирішив спробувати вступити у педагогічний. Не пройшов по балах і… жодного дня про це не пожалкував. Не його!
Закінчив кулінарний технікум, відслужив у армії, потім працював кухаром. А у вільний час ходив до будинку культури на всі гуртки, що там були: спів, танці, театр. І хоч робота на кухні вимагала багато сил, та всі думки юнака були про творчі заняття у БК. І так дорога плавно перевела від однієї професії до іншої. А доля допомогла зробити вибір.
Під час гастролей у Севастополі місцеві керманичи побачили його талант і запропонували роботу у культурній галузі, навіть квартиру обіцяли. Та він не мав бажання полишати рідну домівку. Але зробив висновок і вступив до Київського обласного культурно-освітнього училища на спеціальність хореографія.
Це був 1988 рік. Ігор Геннадійович робить один із головних виборів у своєму житті: полишає кулінарію і обирає культуру. Іде працювати у Забуччя завідувачем клубу, який ще називали хата-читальня. Стара будівля, пічне опалення, необхідність ремонту… І прямі обов’язки: показ фільмів, виступи із артистами в санаторіях, на полях, перед колективами, у Палаці Культури Україна…
Працює, навчається і займається концертною діяльністю як учасник колективу «Рідні наспіви», який організувала неймовірна творча людина – Кавалер ордену дружби народів Антоніна Єрофеєвна Цимбал.
У 1990 році, закінчивши училище, вступив до Київського інституту культури ім. Корнійчука на режисера театралізованих масових свят. І, не полишаючи клубу в Забуччі, влаштовується культорганізатором у санаторій «Україна» у Ворзелі.
– Вирішив спробувати себе, адже це новий напрямок: вечори відпочинку, екскурсії, розваги для відпочиваючих, організація концертів «тут і зараз», – говорить художній керівник.
Та активному невгамовному Ігорю і цього було мало. Паралельно у Іванкові займається драматичним колективом і співає в місцевому хорі. А згодом стає ще і хореографом гурту з сусіднього села. І так вісім років поспіль.
У новому амплуа – ведучого, Ігор вперше спробував себе у 1992 році в ансамблі пісні і танцю «Тиса». Учасники «Тиси» – професори Аграрного університету та артисти Київської філармонії. І саме співпраця з цими видатними творчими людьми навчила молодого чоловіка вести концерти і будь-які заходи.
У 1996 Ігор Кожемяка стає артистом «Благовісту». З цим колективом гастролює по світу. Згадує, що у Польщу їхали мінімум на місяць. Як хор, що має духовний напрямок, виступали в костелах.
За рік його запросили обійняти посаду начальника відділу культури і мистецтв Ірпінського міськвиконкому.
– Це було цікаво, – згадує пан Кожемяка, – мені рівно 30 років. Думаю, треба пробувати. Погоджуюсь і звільняюсь із Забуччя. Я побачив, що таке адміністративна робота. Дуже різка зміна від творчості, у якій перебував з головою. А тут мав 200 співробітників у штаті.
І саме будучи керівником відділу знайомиться з Анатолієм Федоруком, який у 1998 році був обраний Бучанським селищним головою. За рік, у 1999, Анатолій Петрович запрошує Ігоря Геннадійовича стати директором Центрального будинку культури Бучі.
– Ігоре, чому ви погодились? Для вас це було досить значне пониження у посаді?
– Анатолій Петрович з перших кроків на своїй посаді привернув до себе увагу. Молодий викладач, який щойно став мером, багато працював і робив гарні зміни, за що йому був низький уклін. Я зрозумів, що мені з таким керівником буде дійсно цікаво. І знаєте, те що він обіцяв, так і відбулося.
Новий завідувач БК разом із селищним головою почали спільно створювати відділ культури в Бучі.
– На той час такого не було, щоб селище міського типу мало відділи у місцевій раді, – згадує Ігор. – Коли ми зверталися до облдержадміністрації, нам відповідали: дай вам таку можливість, то зараз всі села захочуть. Не тут то було. За 10 місяців ми створили відділу культури при Бучанській селищній раді. А на той час вже функціонувала дитяча школа мистецтв під керівництвом Пінчука Анатолія Петровича. І у нас пішла робота.
Художній керівник згадує, як ще не було окремого місця для підрозділу, сиділи гуртом у невеличкому приміщенні та працювали дружно і потроху набирали кадри.
– Запросив на посаду головного спеціаліста фахівця, знану людину в галузі культури регіону Лідію Михайлівну Симончук, – розповідає Ігор Кожемяка. – Разом ми багато зробили!
Відділ своїми силами вже створював різні заходи у громаді. Свята, змагання «Мама, тато і я – дружна сім’я», Івана Купала… Згадує, як на новий рік стояла на «п’ятачку» (перехрестя вулиць Енергетиків і Героїв Майдану) велика, ошатна ялинка, навколо якої влаштували театралізоване веселе свято.
У 2003 році керівник санаторію «Україна» у Ворзелі Андрій Микитович Липовецький, нині староста селища, запрошує Ігоря Геннадійовича на посаду заступника головного лікаря з культурно-масової та педагогічної роботи.
– А ця робота, спілкування, постійний потік людей звідусюди для мене найрідніше – це моє. Після розмови з Анатолієм Федоруком домовилися, що я залишаюся у Бучі на посаді культорганізатора з ведення культурно-масових свят і працюю у Ворзелі.
Яскрава сторінка історії Ігоря в санаторії «Україна» тривала до 2015 року. Після чого він знову присвятив свою діяльність Бучі.
– Чому не претендували на керівну посаду?
– Я віддаю перевагу творчості, саме так велить моя душа. Я спробував і одну і другу сторону. Ціную керівників адміністративного напрямку, це складна робота. Важливо сказати, що два місяці тому ми нашим відділом зустріли нового начальника, якого хочемо і надалі бачити в нашій команді: Томнюка Віталія Ігоровича. Буча гідна мати гарного, фахового, інтелігентного керманича відділу. Обов’язково будемо допомагати.
– На вашу думку, в чому важливість культурної галузі?
– Культура – це душа людини. На мою думку, втратиться культура – зачерствіє все. Як по осені опадає лист, так і з наших душ буде відпадати найцінніше.
Ми з колегами не просто відпрацьовуємо свої години, а ми дуже хочемо, щоб цей напрямок жив, розвивався, був цікавим іншим, адже ми створюємо і влаштовуємо заходи в першу чергу для жителів громади. Хочемо зберегти пам’ять і традиції, принести радість і задоволення, залишити гарні спогади про проведений час. Мабуть, як би зникла культура, зникли б і ми…
Газета “Бучанські новини” № 46, 2021 рік
