Учитель фізкультури Олег Азаров: «Я хочу, аби діти завжди займалися спортом»

Олег Вікторович Азаров живе в Бучі з 1988 року. Він професійний спортсмен, який уже довгий час працює учителем фізкультури. Учні його люблять і поважають.

Пан Олег закінчив Київський університет фізкультури, виступав за збірну команду України та Радянського Союзу, а коли полишив професійний спорт, пішов працювати в Ірпінську ДЮСШ, паралельно викладав у Бучанській школі № 4 та Ірпінській академії. З 2018 року працює в Бучанській школі № 1. Місце роботи змінювалось, професійний стаж ріс. Олег Вікторович вкладав все більше сил у виховання здорового покоління дітей, яких він дійсно любить. І це зрозуміло з перших хвилин розмови з ним.

Олег Азаров – майстер спорту з легкої атлетики, багаторазовий чемпіон України, дворазовий бронзовий призер чемпіонатів Радянського Союзу з бігу 400 метрів з бар’єрами.

Кілька етапів мрії

– По-перше, – розповідає вчитель, –  я мріяв вивчати саму фізкультуру. Моє рідне село було дуже спортивне. У школі були дуже цікаві викладачі, які підняли спорт на високий рівень. Ми вигравали обласні та республіканські змагання, і мене це дуже захоплювало, тож потягнуло на цю стежку, хоч батько, наприклад, був проти. Але так сталось, що я вступив у виш, готуючись сам удома по книжці. В інституті вже почав професійно займатись та виконувати нормативи на майстра спорту.

Олег Вікторович розповідає, що в нього були мрії потрапити на Олімпійські ігри, але не вдалось.

Вчителювання

Після закінчення активних виступів спортсмен почав розглядати напрям тренерської діяльності.

– Олеже Вікторовичу, в чому особливість Вашого підходу, адже як відомо діти змінились.

– Я працюю за такими напрямами: перший — це інтерес. Моє завдання — зацікавити учня своїм уроком. Я хочу зробити своє заняття нестандартним, сучасним, цікавим. А зацікавлений учень — це вже дуже легкий урок. Наступний пункт, за яким я працюю, — це свідомість. Я завжди відповідаю учням на запитання: навіщо ми це робимо, навіть коли вони не питають. І третій пункт  —  це самостійність. Я хочу, аби вони завжди займалися фізкультурою та спортом. Даю їм завдання, які підвищують їхню мотивацію. Наприклад, провести розминку конкретному учню. Вони дивляться: «Я теж так хочу». І це працює, отримуємо дуже гарні результати.

На шкільному уроці фізкультури Олег Вікторович намагається підібрати цікаві завдання для дітей і мотивувати всіх.

– Чим можна зацікавити підлітків, які весь час в телефонах, а деякі вже курять? Як можна фізкультурою захопити, зацікавити?

– Якщо це 1-3 клас, молодша школа, то вони в телефоні не сидять. Їм потрібно дуже багато рухатися, вони вже фізкультуру люблять. Середня школа — вони теж рухаються. Складніше мотивувати старшу школу. Тут вже треба знаходити цікаві вправи, використовувати приклади наших видатних спортсменів, захоплювати своїм прикладом.

Звісно, у нинішній час, коли найпершим дитячим другом та порадником часто, на жаль, є гаджет, досить непросто мотивувати дітей до занять спортом. Проте, на переконання Олега Вікторовича, фізична культура це те, що розвиває, організовує, додає відповідальності.

– НУШ: що змінилося в школі, як проходять уроки фізкультури тепер?

– Зараз у дитини є вибір: ми разом з учнями обираємо ті модулі, ті види спорту, які будемо опановувати на нашому уроці. Є дуже багато нових видів спорту, які можна обрати для занять. Ми ввели й новий вид спорту  —  хокей на траві. До того, як почали ці заняття, більшість учнів хотіла займатись виключно футболом, звичайно, хлопці більше. Дівчата сумували. А тепер все змінилось.

Олег Вікторович розповідає, що коли вони почали експериментувати з клюшками, було трохи лячно, тому що діти занадто емоційні і їхні розмахування такими предметами, могли бути небезпечними.

– Але ми ознайомили дітей з правилами, технікою безпеки. Не повірите, але дівчата зараз навіть більш зацікавлені. Ми вже проводили турнір в класах, у результаті якого визначаємо кращого гравця. Були випадки, коли переможцем ставала дівчина. Хлопці були шоковані.

– Що цікавого саме в цій грі?

– Мені подобається у цій грі, що задіяний весь клас. Маємо достатню кількість клюшок, три пари воріт на майданчику, грає одночасно шість команд по три-чотири учні. Ніхто не сидить, адже сидіти нецікаво.

– У нас були кроси, по 10 кіл навколо школи. Таке й досі є?

– Зараз існуєтривожна ситуація по нормативах взагалі. Одиниці дітей можуть виконати ті, що були в наш час. А загалом, ми всі відрізняємося один від одного, у нас усіх різні таланти, здібності – цим визначається поняття особистості. Я на уроках не готую олімпійських чемпіонів, моє завдання – навчити дитину використати свій вільний час за допомогою рухової активності.

Учитель фізичного виховання – професія дуже відповідальна, потребує не тільки знань та умінь, ще необхідно мати навички домедичної підготовки. Олег Вікторович із власного досвіду знає, що на спортивному майданчику бувають ситуації, які потребують умінь надавати першу медичну  допомогу.

– Як ви вважаєте, зараз у Бучі достатньо можливостей для спортивного розвитку молоді?

– Дуже багато. Нещодавно навіть відкрили спорткомплекс Академія спорту. А взагалі є секції – обирайте на ваш смак, було б бажання.

– Що ви хотіли б сказати жителям нашої громади як людина спорту? Можливо, у вас є якісь поради?

– Як фахівець з фізичного виховання я тільки одне можу порадити: займайтесь спортом. Фізична культура має бути з вами завжди!