Гурток робототехніки «Бучанські аси» – це спорт, розвага, сучасні знання і спосіб подолати стресові моменти

Гурток робототехніки «Бучанські аси» створив учитель фізкультури з Бучі. Як це відбувалося та чому це важливо для дітей воєнного часу.

Команда гуртка «Початкове технічне моделювання» взяла участь у регіональному фестивалі робототехніки «STEM-ОСВІТА — технологічна мова майбутнього» і блискуче виступила в номінації «Перегони на роботизованих моделях».

Результати змагань в особистому заліку:

•   І місце — Павло Господарець (клас А)
•   ІІІ місце — Іван М’якиш (клас В)

Від легкої атлетики — до роботів

Керівник гуртка Олег Азаров — людина, чий шлях до технічного моделювання був зовсім не прямим. У минулому — професійний легкоатлет, майстер бігу з бар’єрами, який виступав на змаганнях з початку 1980-х до початку 1990-х років. Потім тренерська робота в ДЮСШ та викладання фізичної культури (в Університеті) й захисту України в школі. Здавалося б, де спорт і де роботи?

Але саме реалії війни підштовхнули Олега Азарова до несподіваного кроку. Після деокупації Бучі забезпечення уроків із захисту України стало майже неможливим: навчальна зброя зникла, інвентарю катастрофічно не вистачало. Саме тоді він дізнався про онлайн-курси з керування роботизованими апаратами від волонтерської організації.

«Курс серйозний, я його довго гриз, — усміхається Олег Азаров. — Там були тести, і ті, хто отримував вище 80 балів, тих запрошували на практичні заняття. Дуже багато вчителів зареєструвалося, бо це було щось сучасне, актуальне. Я пройшов, отримав сертифікат. І почав думати: а далі що?»

Директорка підтримала, і все вдалося

«Далі» виявилося несподіваним. Азаров поділився ідеєю з директоркою школи, і вона не просто підтримала, а надала 10 ноутбуків для встановлення авіасимуляторів. Це стало фундаментом.

На решту обладнання — моделі, пульти керування, запасні деталі — кошти збирали через соціальні мережі. Публікація з описом ідеї та фото сертифіката зібрала перші донати від друзів і знайомих. Комплектуючі замовляли, чекали, перевіряли, складали, розбиралися з інструкціями, написаними іноземними мовами.

«Матеріальної бази не було, — згадує керівник. — Перші пів року, коли все організовував, були найважчими. Але поступово все вдалося» .

Симулятори, справжні роботи — і дівчата, які керують краще за хлопців

Заняття починаються із симуляторів — програм, що відтворюють відчуття керування роботом. Лише опанувавши базові навички там, діти переходять до керування справжніми моделями. Гурток приймає учнів різного віку — переважно старша школа, але зараз Азаров планує залучити й п’ятикласників.

Одне спостереження педагога виявилося несподіваним: дівчата нерідко опановують керування швидше за однолітків-хлопців.

«Не знаю чому, але їм краще вдається тримати увагу на мікрорухах. А це на перших етапах найголовніше. Хлопці часом кажуть: “Ну я ж подолав дистанцію, що ви від мене хочете?” А дівчата зосереджуються серйозно».

Важливу роль відіграє й підтримка вдома. Ті вихованці, чиї батьки встановили симулятори на домашніх комп’ютерах і придбали джойстики, прогресують значно швидше. Яскравий приклад — переможець черкаських змагань Павло Господарець. Його тато захоплювався моделізмом ще з дитинства й активно підтримує захоплення сина.

Більше, ніж перегони: роботизовані комплекси, шеврони й ветерани в гостях

Гурток давно вийшов за межі звичайного «їдемо і радіємо». Один із напрямів — наземні роботизовані комплекси. Отримавши в подарунок радіокеровану машинку, хлопці разом з юним захопленим електронікою помічником встановили на неї камеру та відеопередавач. Тепер нею можна керувати через монітор.

До змагань в Черкасах гурток готувався по-спортивному серйозно: Азаров попросив організаторів надіслати фото перешкод, відтворив їх на тренуванні, і діти встигли відпрацювати траєкторії до виїзду.

Гурток має власні шеврони — їх намалювала учениця восьмого класу, а потім їх виготовили на замовлення. Тепер «Бучанські аси» приходять у школу із символікою на рукавах, а інші діти цікавляться: «А що це? А як туди потрапити?»

Бували на тренуваннях і ветерани, які раніше займалися подібним. Один із них розповів дітям про власний досвід і підказав методичні прийоми для організації підготовки. Якось дівчинка принесла модель від тата з фронту: «Він просив передати, щоб навчати дітей».

«Це не просто іграшки — це навички на майбутнє»

Для багатьох вихованців гурток — це ще й спосіб долати стресові моменти. Чимало дітей ходять до школи в одязі, схожому на військову форму, чиїсь батьки зараз на передовій.

«Коли хлопець знає, що його тато служить, а він навчається керувати роботом, то відчуває, що здобуває корисні навички. Це і гордість, і моральна підтримка тих, хто далеко», — каже Олег Азаров.

Педагог переконаний, що сучасні діти мають отримувати сучасні знання. Уміння пілотувати, розуміти електроніку, мислити технічно — це не розвага, а реальна компетенція, яка може знадобитися в будь-якій сфері.

«Пишаємося нашими дітьми та впевнені, що це лише початок великого шляху у світі STEM!» — наголошують у Бучанському центрі позашкільної роботи.