Відкрили меморіальну дошку на честь Володимира Логвиненка (ФОТО)

На честь загиблого Героя Володимира Логвиненка відкрили меморіальну дошку на будинку у Синяку, в якому він жив. Нині там мешкають його мати, дружина та донька.

Старший лейтенант Збройних сил України Володимир Олексійович Логвиненко з першого дня повномасштабного вторгнення разом з двома родичами пішов добровольцем захищати Київщину.

«72 бригада, в якій служив Володимир, стала одним з ключових військових підрозділів, які в березні 2022 року зупинили рашистів, котрі за три дні хотіли захопити Київ. Саме завдяки таким землякам, воїнам ми отримали шанс вистояти і шанс перемогти в цій війні», – розповів секретар Бучанської міської ради Тарас Шаправський.

Синяківський доброволець не дожив до деокупації громади.

Загинув 13 березня, коли ворог намагався вкотре прорватися до столиці України з боку села Мощун через Гуту-Межигірську. Він потрапив під артилерійський обстріл і отримав осколкове поранення у голову. Поховали захисника там, де він втратив життя – у селі Лютіж. Йому було 52 роки.

Указом Президента України Володимира Логвиненка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі.

Віддати шану земляку-захиснику прийшли близькі, знайомі, жителі громади. Настоятель храму Покрови святої Богородиці отець Олександр провів службу, присутні разом помолилися за душу загиблого.

На мітингу згадали, яким він був за життя. Працював водієм. А у шкільні роки дуже любив небо, займався парашютним спортом.

Староста Синяківського старостинського округу Віра Марченко звернулася зі словами щирої вдячності до рідних загиблого:

«Низько вклоняємося батькам Володимира за те, що виховали справжнього патріота, який почав захищати країну ще у 2014. І коли виникла потреба у 2022, він це зробив без вагань. Володимир прийшов у цей світ звичайною людиною, а пішов Героєм».

Володимир боронив рідну землю від російського агресора і віддав за Україну найцінніше – життя.

Герої української землі ніколи не вмруть. Пам’ять про них буде жити в наших серцях.

Дякуємо Володимиру за героїзм, вірну службу на благо своєї землі та українського народу. Він був мужньою людиною, справжнім патріотом, його сила волі, дух справедливості, натхнення і віра в Перемогу не знали меж!

Жорстока, кровопролитна війна забирає найкращих синів України, Героїв-Захисників, тих хто небайдужий до долі держави, хто мріяв про краще майбутнє і світлий, мирний завтрашній день.

Ми завжди будемо пам’ятати Володимира. Важко знайти слова втіхи для його родини, адже неможливо залікувати біль і гіркоту втрати близької людини.

Нехай світлі спогади про Володимира Логвиненка стануть сильнішими за смерть і назавжди залишаться в пам’яті рідних, друзів, колег, бойових побратимів, односельців, усіх, хто його любив і поважав.