Бойові медики Сергій Сахатський та Віктор Присяжнюк (ФОТО)

Сергій Сахатський та Віктор Присяжнюк – два друга, хірург та анестезіолог, які потоваришували у 2015 під час служби в АТО. Їхній досвід меддопомоги у бойових умовах дуже згодився в Бучі. Чоловіки розповіли журналістам БН про життя в місті під час боїв та окупації, поранених дітей та тих, кого вдалося врятувати. А їх було багато.

З першого дня війни пан Сергій перебував у Бучі, розмістився у денному стаціонарі й цілодобово надавав професійну медичну допомогу всім, хто звертався. 13 березня, в останній день «зеленого коридору» евакуювався, оскільки розумів – учаснику АТО вижити в окупації буде непросто.

Колега Віктор приєднався до нього 25 лютого, а виїхав на день раніше. Увесь час працювали дуже напружено. Під час вибухів ховались у підвалі, але якщо в цей час поступали хворі, то виходили і надавали їм першу допомогу.  Пацієнтів було багато: кульові поранення в голову, живіт, багато рваних травм тощо.

Спогади:

Одна жінка  Тетяна їхала в авто з кумом у лікарню. Дорогою їхню машину обстріляли російські військові. Чоловік загинув на місці, але жінку вдалося врятувати. Лікар Сергій дізнався, що поранена лежить недалеко від «Новуса», і на свій страх і ризик попрямував за нею разом з товаришем Сергієм Кривицьким. Іти жінка не змогла, тому вони поїхали на авто та, не включаючи фари, відвезли до свого медзакладу. А зовсім поруч стояли танки росіян. Про шалену небезпеку такого вчинку свідчать сотні розбитих машин, якими були вкриті дороги Бучі й околиць. Жінці надали допомогу, згодом вона виїхала з міста «зеленим коридором».

Якось поступила до нас дівчинка Оля зі сліпим вогнепальним пораненням (є вхід кулі, але немає виходу) ділянки колінного суглоба, – згадує хірург. – Було дуже шкода дитину і зовсім незрозуміло, які ж ті росіяни, якщо вони так легко вбивають. Невже це люди?

Ще поступив до них невідомий чоловік, якого привіз таксист, що не проїхав повз чужу біду. З цим чоловіком відбулась жахлива історія: двома машинами вони із сім’єю та друзями виїжджали з Бучі. Чоловік, жінка та двоє дітей в одній машині були вбиті відразу, також в іншій – двоє дітей та жінка. Залишився в живих лише він один з важким пораненнями ноги – з ампутацією.

Кожен день, проведений в окупації, як рік, – каже Віктор. – Ти і лікар, і рятувальник, адже доводилося і пожежі гасити, і пічник, і дроворуб.

Критичним було те, що лікарі майже не мали змоги перевезти важко хворих пацієнтів з денного стаціонару до лікарні, у якій було більше можливостей врятувати людей. Приміщення лікарні розташовувалося на іншому боці Варшавської траси, яку прострілювали військові росії.

Рішення про евакуацію

Сергій дізнався, що до орків потрапили документи людей, які служили в АТО, й почалось полювання на них. Саме тоді бойові медики, які саме й були в тому списку, бо боронили країну, вирішили, що потрібно їхати з Бучі. Пацієнтів у денному стаціонарі вже тоді не було.

Сергій виїхав на Ниві, яку знайшов поряд з будинком. Завів її дротиками, посадив в авто бабусь і став в колону евакуації.

Віктор, що виїхав раніше, зустрів товариша у Чернівцях. Вони відразу зайнялися волонтерством. Наприклад, забезпечували санітарний потяг для евакуації поранених із зони бойових дій на Західну Україну. Повну машину гуманітарної допомоги привезли в Корсунь-Шевченківський, де було багато бучанців.  Доставляли гуманітарку і в Бучу.

2 квітня чоловіки вже повернулись в місто і продовжили надавати поміч жителям і волонтерською допомогою, і медичною.

“Бучанські новини” № 14 від 16 червня 2022 року