Віктор Брунарський: «Бути медиком — це постійно навчатися, адже світ не стоїть на місці»
1 хв читання
У червні місяці всі професійні медики відзначають своє головне свято. Робота медпрацывника дуже складна і вкрай важлива для суспільства. До професії лікаря завжди ставилися з великою повагою, адже без них неможливий розвиток людства, але у період пандемії коронавірусу ми всі зрозуміли, наскільки медики щодня ризикують своїм здоров’ям заради лікарського обов’язку.
У 2021 році День медичного працівника випадає на 20 червня. До цього свята БН вирішили поспілкуватись з сімейним лікарем Мироцької амбулаторії групової практики сімейної медицини Віктором Павловичем Брунарським.

Народився наш співрозмовник у Росії. У 9 класі разом із батьками переїхав до України, тут вже закінчив школу і вступив до Обухівського медінституту та вивчився на фельдшера.
– З дитинства чомусь мені подобалися моменти, пов’язані з лікуванням, – каже Віктор Павлович. – Так що це не спонтанне рішення.
Після армії та роботи на станції швидкої допомоги Віктор Павлович вступає в Національний медичний університет імені О.О.Богомольця на факультет «Лікарська справа».
Успішно закінчивши виш молодий лікар проходить інтернатуру та продовжує свою професійну діяльність. Наразі медик має за плечима більше 30 років стажу. У Мироцькому працює останні сім років.
Віктор — єдиний лікар в новій сільській амбулаторії, дуже енергійний та комунікабельний. Саме ці риси, а ще відкритість, доброзичливість, уміння ефективно працювати і відсутність звички жалітися, допомагають медику тримати руку на пульсі більш ніж 1200 пацієнтів, з якими на даний момент укладено декларації. Та ця цифра кожного дня збільшується.
символічний ключ від амбулаторії вручає Віктору Брунарському голова КОДА на відкритті нової амбулаторії у Мироцькому
Будні
Кожного дня на прийом до лікаря приходить багато людей. Робочий день починається о 8:00, а закінчується… по різному.
– Я можу в 16:00 бути вільним, а можу до 00:00 заповнювати документи і відповідати на телефонні дзвінки.
На жаль, в нашій країні бути медиком — це означає не тільки постійно вчитися, а й часто йти вперед проти шаленого вітру, навіть коли той вітер збиває тебе з ніг.
Ще лікар каже, що бути медиком — це постійно навчатися, адже світ не стоїть на місці.
– Це щоденний максимальний ризик і мінімальний захист! Це мати час і сили для всіх, не маючи ні сил, ні часу для себе! Це жити з телефоном біля вуха, вести війну з інтернет-експертами без медичної освіти і намагатись пояснити, чому твоя схема лікування краща ніж та, що в інтернеті. Посміхатися, навіть коли тобі відверто плюють в очі, бо «гаряча лінія», скарги та інші документи «не сплять».
Втім опускати руки не в характері сімейного лікаря.
– Незважаючи ні на що, мені легко працювати з усіма. А тим, хто сам собі ставить діагноз, розказую і доказую.
Звісно, були і скарги, всім не вгодиш, але в усіх випадках Віктор Павлович доводив свою професійну правоту.
З карантином для медика мало що змінилося, адже пацієнтів у нього завжди було дуже багато. Змінилися діагнози. Усіх пацієнтів з ковідом він приймає, далі спілкуються засобами зв’язку, але при погіршенні стану наполягає на обов’язковому візиті хворого на прийом.
На думку Віктора Брунарського, сімейна медицина — це добре, але в Україні дуже не вистачає лікарів. І через це не всі люди задоволені реформою.
Віктор Павлович наголошує, що сімейні лікарі та лікарки дуже важливі в житті кожної родини.
Але потурбуйтесь трохи і про тих, хто має турбуватись про вас – поважайте медиків.