Родзинки українського майбутнього програмування: дев’ятикласник створив соц. мережу

Андрій Щербаков – юнак родом з Бучі, який створює нову соціальну мережу SpeechFeed, а в 14 років вже представляв Україну на всесвітньому конкурсі. Поки програма не опублікована в публічному релізі. Соціальна мережа найкраще підходить для людей з вадами зору, проте буде зручна для представників похилого віку. За словами розробника в ній немає зайвих кнопочок, відволікаючих вкладок, а також вона не потребує багато конфіденційних даних від користувачів. У сім’ї юнака ніколи не було науковців, тож як склався його шлях до комп’ютерних технологій?

– Чому ти вирішив займатися IT технологіями?

– Я цей напрямок визначив абсолютно випадково. Все почалося з того, що в 3 роки я сів за комп’ютер вперше, грав багато  в ігри, а років з 8 чи 9 я почав щось шукати для себе, що мені найбільше подобається: у створенні відео на ігрову тематику, 3D-графіці, створенні ілюстрацій, але абсолютно випадково знайшов себе у програмуванні.

– Ти сказав про ігри та 3D-графіку, але чомусь створив програму саме для людей з вадами зору. Як у тебе виникла така ідея?

-Ідея з’явилася більше пів року тому. Я орієнтувався на те, що реалізували мої конкуренти: на мікроблогінг (наприклад, Twitter) чи просто соціальні мережі (Facebook) або відео (Yootube). Але я ніде не помічав такого, щоб хтось реалізовував соціальну мережу із аудіо публікаціями.

–Як саме працює програма?Які у неї можливості?

-Вона працює як звичайна соціальна мережа, наприклад Фейсбук, але, замість текстових публікацій, у ній аудіо публікації. Щоб записати, треба натиснути на кнопку, і з’являється поле запису, де можна щось говорити, а також відбувається переклад у текст. На основі цього з’являється публікація, яка потім доступна усім іншим користувачам.  Спочатку для перетворення голосу в текст я орієнтувався на хмарний сервіс від Google, який надає можливість перекладу голосу у текст, але від цього довелося відмовитися, на жаль, з економічних причин, бо це доволі дорого. Я врешті-решт прийшов до браузерного розширення Webspeech API .

–Хто був координатором проекту?

– Технічну реалізацію я роблю повністю самостійно, а ось на участь у різних конкурсах щодо цього спрямовує мій науковий керівник Ліпінська Тетяна Миколаївна. Я написав наукову роботу про свою програму, як вона працює і кому вона потрібна. З цим я зайняв 3 місце у всеукраїнському конкурсі Малої Академії наук України.

–Фейсбук досконала мережа чи у тебе є поради, як можна її змінити з точки зору програмування?

-Мережу багато критикують за те, що вона збирає багато конфіденційних даних про користувачів. Особисто мені не подобається те, що в одному додатку зібрано багато зайвого функціоналу: хочеш щось написати, а тобі там з’являються зайві вкладки чи посилання на якійсь інші їхні сервіси, і це дуже не зручно. У своєму додатку я намагаюся притримуватися деякого мінімалізму.

–Що потрібно, щоб зареєструватися у твоїй програмі SpeechFeed ?

-Потрібно ввести ім’я, прізвище та електронну пошту.

-З чого почалося твоє ознайомлення з програмуванням?

-Спочатку я вивчав базові технології для створення веб-сайтів. У 4-5 класі намагався вивчити мови програмування, але нічого не виходило. Я просто не розумів як усе працює. Вирішив записатися на безкоштовний онлайн курс, проте це не дало результату. Тоді я почав шукати відео-уроки, спілкувався у чатах з програмістами. У 9 років я попросив на Новий рік книжку з уроками програмування, батьки здивувалися, думали, що це далеко не зайде. У 4 класі книга привела до того, що я створив сайт свого класу. Це був мій найперший проєкт, з яким я, до речі, зайняв перше місце у Всеукраїнському конкурсі «iTalent». Це було моїм першим великим досягненням.

–А як виглядав сайт?

-Це був сайт класу, і він зараз існує за посиланням mriyaclass.in.ua. Користувався особливо великою популярністю, бо там є розділ «Домашнє завдання». Мої однокласники так розлінилися, що перестали вести щоденники. Коли мене не було у школі і завдання ніхто не повідомив мені, виникало питання «Андрій, ти чому не написав?» і домашнє було не виконано ні в кого. Але вчителі мене не сварили. До речі, я ніколи не був ні старостою, ні лідером.

–Як ти сприймаєш кожну свою перемогу?

-Нормально. Звичайно, я хвилююся над кожним своїм досягненням, намагаюся вижати з себе всі сили, щоб отримати найкраще місце. Але таким місцям як друге чи третє я теж радію. Наприклад, у мене було 2 місце у Всесвітньому конкурсі Google code-in. Умови такі: потрібно було обрати організацію, на яку ти маєш працювати. Я вибрав Wikimedia., яка давала мені завдання на програмування. Термін виконання – максимально 5 днів. Задачі були орієнтовані на внесок в програмні продукти цієї організації. Було також завдання взяти інтерв’ю. Над роботою я працював протягом 2 місяців вдень та вночі. Я навіть забував робити домашню роботу. Думав, що займу 1 місце за свої старання, але коли мене сповістили про 2 місце, я дуже зрадів, хоч і був дуже стомлений, адже спав по 3-4 години.

–Як у гімназії ставляться до твого захоплення? Ти зірка?

-Викладачі ставляться до мене з розумінням, але можуть все ж таки виставити погану оцінку. У мене немає проблем у відносинах з друзями, всі пишаються мною.

–Від якої країни ти б хотів представляти програму?

-Я дуже люблю своє місто – Бучу. Я вірю, що в Україні теж можна все розвинути без проблем.

–Чи є допомога від держави? Нагорода?

-Я претендую поки що на стипендіат від Бучанського міського голови. (Нагадаємо, що у Бучанській громаді щороку стипендію міського голови отримують 35 молодих, талановитих, обдарованих людей – ред.)

–Ти обрав вже вищий навчальний заклад?

-Я думаю теж щось українське, наразі розглядаю Києво-Могилянську академію, КПІ та КНУ.

Андрій поки працює самостійно над тим, що зазвичай створює ціла команда фахівців. Зізнається, що коли бракуватиме часу і програма SpeechFeed  набиратиме популярності, створить свою команду людей, яких шукає вже зараз.

Валерія Томашевська