Ветерани, ворзеляни Євдокія і Василь Галич. Близьке знайомство (ФОТО)

9 Травня – День Великої Перемоги – засвідчив усьому світові, що наш народ здолав гітлерівську армію і став визволителем не тільки своєї країни, а й більшої частини Європи. Цю Перемогу здобули прості наші співвітчизники, які в ті страшні роки мусили стати солдатами. Безліч з них не повернулися з кровопролитних боїв і ми вічно будемо їх пам’ятати… А ті, хто повернулися, створили справжнє чудо – за кілька років відбудували зруйновану і сплюндровану країну. Завдяки їм усім ми сьогодні живемо в одній з найкращих країн світу!

Фото на згадку

На вшанування пам’яті ветеранів тієї страшної війни, в День Перемоги їхні фотографії щорічно виставляють біля пам’ятника загиблим воїнам у Ворзелі, присутні схиляють перед ними голови і покладають квіти.

До Музею історії та культури “Уваровський дім” надійшли фотографії ще двох ворзелян – ветеранів війни: Галич Василя Петровича і Євдокії Архипівни, яких у раніше у закладі не було. Світлини передала їхня онука – Маньковська Наталія Володимирівна.

«Ми дякуємо Наталії Володимирівні і закликаємо усіх наших односельців також надати інформацію про своїх родичів-ворзелян – учасників війни. Вони повинні зайняти своє почесне місце біля пам’ятника! – звернулися працівники Музею «Варівський дім».

Близьке знайомство

Галич Василь Петрович і Євдокія Архипівна.

Василь Петрович народився 13.01.1910 року в с. Вчорайше Житомирської області. У 1933 році закінчив Київський агропедінстітут.

На фронті з червня 1941 року в складі 911 стрілецького полку 244 стрілецької дивізії. Брав участь в обороні Сталінграда, в складі 414 окремого саперного батальйону, за що був нагороджений Медаллю за Оборону Сталінграда. Також має бойові нагороди Орден Червоної Зірки і Медаль за Перемогу над Німеччиною.

З березня 1943 роки воював у складі 26 гвардійського стрілецького корпусу.

У травні 1944 року направлений в 51 окрему інженерно-саперну бригаду, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Євдокією. Закінчив війну в 1945 році в званні капітана на посаді помічника командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення.

Євдокія Архипівна, народилася 14.03.1921 року в с. Інгалят Большереченського району Омської області. Провчилася два курси в педагогічному Омському технікумі. А 25.09.1943 року закінчила Ленінградське військово-медичне училище ім. Щорса за фахом фельдшер. На фронті з вересня 1943 в складі 51 інженерно-саперної бригади Третього Українського фронту. Закінчила війну в жовтні 1945 року в званні лейтенант медслужби. Нагороджена Орденом Червоної Зірки і медаллю за Перемогу над Німеччиною.

Життя і кохання, попри війну

31 грудня 1945 року 35-річний Василь Галич і 24-річна Євдокія Русинова взяли шлюб в Димірском п/с Вишгородського району Київської області. З 1946 року жили на квартирі у Ворзелі в районі учхоза. Василь Петрович працював там агрономом, а пізніше викладав бджільництво в Мироцькому зооветеринарному технікумі.

У 1946 році Ворзельська сільрада виділила йому ділянку площею 0,25 га під будівництво будинку. Побудувалися і прожили все життя в Ворзелі на вул. Пролетарській.

Євдокія Архипівна з 1951 року працювала медсестрою в санаторіях Ворзеля, акушеркою в Михайлівській-Рубежівці, а з 1955 року фельдшером на лікарській дільниці станції Ворзель Південно-Західної залізниці. Із 1973 року в лінійній залізничній амбулаторії, де пропрацювала до 1990 року.

Галич Василь Петрович пішов з життя 10 березня 1983 року в віці 72 років, похований у Ворзелі. Галич Євдокія Архипівна померла 21 травня 2003 року в віці 82 роки, похована теж у селищі. У Ворзелі живе їх дочка, Галич Світлана Василівна, 1948 р.н., онучка – Маньковська Наталія Володимирівна, 1970 р.н., правнуки Смоляр Олексій Глібович, 1990 р.н., Маньковська Катерина Олександрівна, 2002 р.н.

За інформацією Музей історії та культури “Уваровський дім”