“Маленькі жінки” – цей фільм подарує естетичну насолоду та змусить замислитися про вічне
1 хвилина на читання
“Жінки здатні мислити. У них є душа, а не тільки серце. Вони мають амбіції, талант врешті-решт, а не лише вроду”.
В основі “Маленьких жінок” лежить однойменна книга Луїзи Мей Олкотт. З того часу, як у 1869 році її було опубліковано , глядачі отримали принаймні п’ять адаптацій «Маленьких жінок». Два німих фільми, чорно-білу стрічку з Кетрін Хепберн у ролі Джо, кольорову версію з Елізабет Тейлор у ролі Еймі, міні-серіал від BBC та стрічку 1994 року з Крістіаном Бейлом та Вайноною Райдер у головних ролях – і це не рахуючи усіх спектаклів, радіопостановок, аніме та опери.
Але режисеру Греті Гервіг вдалось створити суціло оригінальну версію класичного сюжету – її стрічка водночас і поважає першоджерело, і дозволяє роздивитись запилений старий роман під новим світлом.
Сюжет оповідає про чотирьох несхожих одна на одну сестер, які дорослішають і шукають своє місце в цьому світі. Дія розгортається за часів Громадянської війни США, і їхні проблеми тісно переплітаються з епохою. Кожній з них належить пізнати кохання, втрати і розчарування, щоб зрозуміти, чого саме вона хоче від життя.
Нові «Маленькі жінки» наповнені такими непередбачуваними ходами. Замість того, щоб розповідати сімейну історію сім’ї Марчів у хронологічному порядку, як це робить сама Олкотт, Гервіг переплітає між собою дві сюжетні лінії – зняте у ностальгічних теплих тонах дитинство дівчат та більш прохолодний дорослий період.
Акторський склад налічує надзвичайно професійних та харизматичних жінок.
Меріл Стріп, Емма Вотсон, Лора Дерн, Сірша Ронан, Флоренс П’ю та Елайза Сканлер вже неодноразово раніше доводили свій акторський талант.
І звісно варто згадати той самий “Оскар”, який здобула Жаклін Дюранті за найкращі костюми в кіно. Стрічка — це дійсно естетичний екстаз. Художниця по костюмах спробувала вийти з класичного розуміння наряду середини ХІХ століття у вигляді пишної сукні, постійно експериментуючи з образами. Величезна кількість дрібних деталей, як от головні убори, шийні пов’язки, підтяжки, взяття — все це наповнюю картину неймовірною естетикою епохи Марка Твена.
