Петро і Лідія Сімороз: разом у горі і радості 57 років

До чудового свята весни та Міжнародного дня всіх жінок хочеться розповісти вам прекрасну історію, яка нікого не залишить байдужим, бо вона про справжнє кохання, про щирі почуття двох неймовірних людей, які люблять та поважають один одного вже більше 50 років. Бажаємо кожному зустріти в житті таке ж справжнє та чисте кохання, яке буде надихати протягом років та надавати сил і наснаги для великих вчинків заради коханої людини.

 Мова піде про тоді ще молодого хлопця Петра Сімороз, який у шістдесяті роки минулого сторіччя після служби в армії працював на Бучанському цегляному заводі. Як розповідає Петро Григорович, коли він побачив уперше Лідію Феодосіївну, то відчув, як його серце забилося швидше та сильніше:

– Я працював на першому поверсі цегляного заводу, – розповідає він далі. – І ось одного дня, коли я йшов на роботу, то побачив, як неймовірно красива дівчина стоїть на другому поверсі будівлі заводу та махає мені рукою (сміється, ред.). Це була вона. Я одразу відчув, як щось йокнуло у мене в грудях. Так ми і познайомилися та одразу ж закохалися один в одного. Стали зустрічатися. З кожним днем нашого знайомства я пізнавав її краще та впевнювався, що жити без неї вже не зможу.

26 вересня 1962 року вони одружилися. Через два роки народилася донечка Наталка, а ще через три – син Анатолій. Діти виросли на радість батькам красивими, здоровими та розумними. Вже й подарували четверо внуків, які тішать бабусю та дідуся.

На запитання, про те, як ви можете описати свою дружину, Петро Григорович з ніжністю в голосі відповідає, що вона була й залишається для нього дуже красивою, доброю, розумною та неймовірно впертою.

Про впертість дружини Петро Григорович розповів факти, які з часом вплинули на все їхнє подальше життя:

– Лідія почала працювати поваром в столовій радгоспу «Київський», де могли смачно поїсти працівники господарства, в тому числі і я, ­– розповідає Петро Григорович. – У будівлі столової, на той час, підлога була бетонною, без будь-якого покриття. І Лідія, нехтуючи власним здоров’ям, босоніж проводила весь час на холодному цементі. Скільки я їй говорив, просив, навіть лаяв, щоб вона взулася, та все марно. Не слухалася мене, – бідкається чоловік. – І ось тепер маємо серйозні проблеми зі здоров’ям. У 2014 році, на Пасху, ми востаннє змогли разом прогулятися у дворі. Лідії важко пересуватися через хворобу суглобів. Тепер я повністю турбуюся про неї. Намагався вилікувати, але все марно.

Чоловік з гордістю показував фото красуні-дружини, коли вони побралися, багато розповідав про неї та з теплотою згадував минулі роки, які не були безхмарними, але однозначно були щасливі. Багато незгод та радісних моментів пройшли вони разом рука об руку. Розповів, як у сімейному колі та в оточенні друзів відзначили золоте весілля.

До речі, у Лідії Феодосіївни 8 березня День народження. Вітаємо Вас, дорога наша іменинниця! Бажаємо здоров’я та довголіття, нехай Ваші діти та внуки дарують повсякчас тільки радість та щастя!

Нехай Лідія Феодосіївна ще не раз потішить Петра Григоровича прогулянкою, десь у затишному куточку парку…