Меморіальну дошку на честь Героя Андрія Баляби відкрили у Бучі (ФОТО)

Пам’яті Андрія Баляби, який загинув 30 березня 2022 року під Ізюмом на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу, сьогодні відкрили меморіальну дошку. Її встановили на будинку, в якому він жив, на вулиці Сілезька, 1-А.

На меморіальну подію прийшли рідні й друзі загиблого Героя, знайомі й бучанці, щоб вшанувати подвиг Захисника, який віддав своє життя за України у боротьбі з клятим ворогом.

«Ми вічно памʼятатимемо Захисника як відданого, мужнього чоловіка та людину з великим серцем. Світла пам’ять!», – звернувся до присутніх Бучанський міський голова Анатолій Федорук.

Протоієрей Андрій освятив пам’ятну дошку, й всі разом помолилися за душу Героя.

Згадаємо життєвий шлях Захисника Андрія Баляби

Андрій народився у 1982 році в Луганську. У Бучу переїхав з родиною  у 2002. Від початку російської агресії на Україну, у 2014 взяв у руки зброю, щоб захистити рідну державу. Вирушив на схід у складі добровольчого батальйону «Донбас». Разом з побратимами, які дали йому позивний «Буча», звільняв Попасну, Лисичанськ, Краматорськ, приймав участь в боях за Широкіно і Маріуполь. Пройшов Ілловайський котел.

У 2016 підписав контракт і служив у батальйоні оперативного призначення ім. Сергія Кульчицького Нацгвардії України. Того ж року одружився із Мариною. А за два роки доля подарувала молодій сім’ї сина Назара. Як згадують рідні, Андрій без вагань обрав свій шлях – захищати Батьківщину. Єдине, про що жалкував: не мав можливості бути поруч із зростаючим сином, якого бачив дуже мало. Тож просив дружину висилати йому багато світлин Назарчика.

У січні 2022 року Андрій поїхав на Схід під час чергової ротації. Тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення, був далеко від родини, й дуже просив дружину вивести і зберегти сина. Жінка з дитиною змогла евакуюватися лише у березні, як і більшість бучанців.

Вранці 30 березня Андрій привітав кохану із днем народження і поспішив на завдання: повіз боєприпаси на позиції під Ізюмом. Захисник потрапив під ворожий обстріл. Осколки снарядів влучили йому у серце і легені. Загинув миттєво.

Герою було 39 років. Його смерть стала великою втратою не лише для сім’ї, а й для всієї Бучанської громади.

За життя Андрій мріяв про закінчення війни й повернення додому до своєї сімʼї.

Він був одним з найкращим, стверджують близькі. Справжнім патріотом України.

Ми вічно памʼятатимемо Захисника як відданого, мужнього чоловіка та людину з великим серцем. Світла пам’ять!