Журналіст із Нової Каховки Олександр Гунько написав поему про окупацію Бучі
У публічній бібліотеці відбулася творча зустріч із Олександром Гунько – письменником, поетом і журналістом.
Війна для оповідача почалася 24 лютого о 5:00 ранку з обстрілів військового містечка. До 10:00 ранку на греблі Каховської ГЕС вже стояли КАМАЗи, танки та БТР окупантів.
Олександр Гунько і арешт ФСБ
Та журналіст Гунько продовжував писати правду про своє місто, що у ньому відбувається під владою російської армії. Це не залишилося непомітним для ворога.
“Цілий взвод в броніках, касках, із автоматами приїхав арештовувати одного пенсіонера”, – розповів присутнім пан Олександр. Його тримали кілька днів в кайданках, вимагали випускати газету у стилі російської пропаганди. Він рішуче відмовив, посилаючись на свій поважний вік і проблеми зі здоров’ям. Після арешту у нього піднявся тиск, і чоловік отримав “відмазку”, як він говорить, від лікаря.
Окупанти привезли своїх журналістів, та їх газету місцеві просто викидали у смітник. Ще через місяць його знову забрали до відділку поліції, де ті ж офіцери ФСБ запитували про статті. Він пояснив, що лікується і лікарка заборонила йому підходити до ноутбука.
Надія на повернення
Невдовзі Олександру дозволили виїхати разом із дружиною. Були на Закарпатті, та уже минуло півтора роки, як Буча стала для родини другим домом.
Коли вони виїжджали, була мрія повернутися додому через пару місяців, або “в крайньому разі до Нового року”. Вони виїжджали в серпні, але вже зустріли чотири Нових роки не вдома.
Творчість після початку повномасштабки
Олександр Гунько вирішив: «Якщо мене доля закинула в Бучу, я повинен про неї написати, натхненний розповіддю чоловіка своєї племінниці, який живе на Новому шосе. Читав документальні матеріали, інтерв’ю, переглядав документальні фільми, і згодом вибудувалася концепція твору про трагедію, яка сталася. Він писав її як “лебедину пісню” у сенсі відповідальності, розуміючи важливість та трагічність теми, розглядаючи події в Бучі як «Всесвітню боротьбу добра і зла».
На зустрічі автор декламував свої поетичні твори, у тому числі Поему “Буча”.
«Поема «Буча» — це не просто художній твір, а важливий документ епохи, що формує історичну пам’ять і нагадує про ціну свободи. Вона змушує замислитися, співпереживати і не дозволяє забути», – так описала почутий твір директорка бібліотеки Ганна Ковкрак.
Війна значно вплинула на особистий досвід оповідача та його творчість.
* Створення пісні: Співробітниця оповідача написала мелодію на його вірш за допомогою штучного інтелекту, яка вийшла ліричною і всім подобається.
* Ведення сайту та статті про війну: Оповідач продовжував писати та вести свій сайт, публікуючи статті про війну, незважаючи на попередження знайомих про можливі наслідки.
* Книга “Поклик до спасу”: У 2023 році він випустив книгу віршів, написаних під час окупації, під назвою “Поклик до спасу”. Обкладинкою книги стало фото обстріляного лику Христа, знайденого в одній з церков Херсона після його звільнення. Назва книги перегукується з рядком його вірша “Катівня”: “Ти знав, що за поклоні до спасу лягти тебе змусять кістьми”.
* Вірш “Біженці. Евакуація мовчання”: Цей вірш був написаний під час евакуації з Нової Каховки, коли вони їхали потягом через Василівку, Запоріжжя та Кропивницький до Львова.
* Пролог до поеми “Буча”: За порадою літературознавця, він написав пролог до поеми, натхненний п’ятою симфонією Бетховена, яку композитор присвятив українцю Андрію Розумовському.
* Епілог до поеми “Буча”: Після завершення поеми він зрозумів, що потрібен епілог, який він “вимушував три дні”.
* Ліричний вірш “Субота, вечір, лича”: Оповідач також пише ліричні вірші, один з яких, “Субота, вечір, лича”, був опублікований у журналі “Наука і суспільство”.
Нагадаємо, ми публікували: Поетична Клуб гарного настрою” Публічній бібліотеці Бучі
