«Це не просто спів – це спадок»: як бучанські жінки зберігають традиції

Культура — це спадщина народу, яку легко втратити й важко зберегти. Та ще складніше знайти людей, готових досліджувати й популяризувати етнічні звичаї не з обов’язку, а з внутрішньої потреби. Саме з таким жіночим колективом зустрілася команда «Бучанських новин». Їх об’єднали спільний біль, досвід війни та любов до творчості.

Журналістка «БН» поспілкувалася з Юлією Шкурупій — керівницею благодійного фонду «Берегиня Миру», який діє з 2014 року. На початку війни на сході України учасники — небайдужі люди — почали допомагати військовим, дітям та внутрішньо переміщеним особам. Тоді основна діяльність спільноти зосереджувалася в Кропивницькому, де пані Юлія жила до 2020 року, до переїзду в Бучу.

«Через COVID-19 і початок повномасштабної війни наша діяльність призупинилася. Але згодом, коли я повернулася в Бучу вже з-за кордону, ми відновили роботу в іншому форматі», — розповідає очільниця фонду. – У Кропивницькому залишилися волонтери, які й досі допомагають».

Сьогодні новий склад БФ «Берегиня Миру» — це активістки співочого колективу «Перлина Буча», який діє на базі Бучанського центру культури і мистецтв. До нього входять 20 жінок віком від 30 до 80 років. Після деокупації вони знайшли відраду в спільному співі та спілкуванні.

«У той момент, коли ми поодинці впали духом, ми побачили оголошення, де запрошували всіх охочих співати. Ми прийшли, звісно, плакати. Але наш керівник сказав: “Дівчата, ми не плачемо — ми співаємо”», — згадує пані Ірина, учасниця колективу.

Згодом вокалістки відчули спільність не лише в мелодіях, а й у цінностях

Їх об’єднали українські елементи в одязі, символіці, аксесуарах та атрибутиці — синергія всього автентичного, що вони прагнуть популяризувати. Саме так БФ «Берегиня Миру» відродилася в оновленому вигляді.

Пані Юлія наголошує, що цей напрям у  громаді досі залишається малорозвиненим, особливо коли йдеться про жіночі ініціативи. Раніше колектив працював більш камерно, однак нині панянки вирішили говорити про себе відкрито, аби залучати нових учасниць — тих, хто поважає сучасність, але не забуває про цінність коріння українського народу.

«Коли знаходиш пісню, що належить до VIII століття, розумієш — це не просто пісня, а справжній спадок. І коли співаєш її іншим, вони також стають його частиною»,— ділиться Юлія Шкурупій.

Окрім співу, членкині колективу досліджують та відтворюють традиції. Так, під час різдвяних зустрічей вони вивчали особливості хусткування та плетіння дідуха. Також у Бучанському центрі культури і мистецтв за адресою вул. Володимира Ковальського, 61В дівчата створили для фотографій локацію в етнічному стилі. Автор найкращої світлини отримає подарунок.

Окрім теплих зустрічей, під час яких жінки спілкуються, сміються та будують плани, вони активно займаються волонтерською діяльністю — передають допомогу в різні прифронтові регіони України. Звісно, значну частину часу займають і репетиції перед виступами.

«Ми живемо в постійному стресі, адже не маємо часу в спокійних умовах пережити події, що травмували. Тому класичні підходи не завжди ефективні. Лише тоді, коли підсвідомість перемикається на творчість, людина може справді розслабитися», — пояснює пані Юлія важливість їхньої діяльності з психологічного погляду.

Плани на майбутнє в об’єднання масштабні

Зокрема, дослідження нематеріальної спадщини саме Бучанської громади. За словами  Юлії Шкурупій, інформації про Київську область загалом чимало, однак локальні національні надбання громади знайти значно складніше.

«Ми також пройшли тренінг за сприянням Бучанської агенції регіонального розвитку з написання грантів. Хочемо залучити фінансування, адже плануємо відновлювати пам’ять поколінь — обряди, рецепти тощо. Без підтримки це зробити доволі складно», — зазначає вона.

Найближчим часом учасниці планують відвідати села Бучанської громади та розпочати перший етап досліджень. Про свої результати вони обіцяють обов’язково розповісти читачам “Бучанських новин”.