У Бучі Всеукраїнський забіг: «Шаную воїнів, біжу за Героїв України»
1 хв читання
30 серпня відбувся у Бучі Всеукраїнський забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» — це загальнонаціональна акція пам’яті загиблих Захисників і Захисниць за незалежність та свободу держави.
Цього року це вже восьмий забіг, і мешканці разом із гостями громади активно долучилися до події. Зранку на стадіоні «Ювілейний» панувала особлива атмосфера. Діти, дорослі та представники старшого покоління вийшли на дистанцію на честь Героїв. Дорослі подолали 2 кілометри, діти — 400 метрів, а люди поважного віку йшли у форматі скандинавської ходи.
Кожен отримав свій номер для бігу, який було закріплено на футболці, а також ім’я людини, в пам’ять про яку він пробігав маршрут. Багато хто додатково прикріплював на футболки фотографії людей, яких хотіли вшанувати.
У кожного з присутніх була своя історія та мотивація доєднатися до забігу “Шаную воїнів, біжу за Героїв України”
Дехто прийшов підтримати друзів і рідних, дехто — пробігти дистанцію в пам’ять про близьку людину, яку втратив.
Журналісти «БН» поспілкувалися з пані Оксаною (ім’я змінено на прохання співрозмовника) — внутрішньо переміщеною особою з Харківської області, яка нині починає нове життя в Бучі. Вона розповіла, що сьогодні бере участь у забігу на честь сина своєї куми — молодого патріота, який загинув під час евакуації у Серебрянському лісі, символічно у День Незалежності.
«Біжу сьогодні за нього та всіх Героїв. Такі акції обов’язково треба підтримувати, щоб люди не забували ціну свободи», — поділилася пані Оксана.
Молодь теж активно долучилася до забігу — учні бучанських освітніх закладів із запалом подолали відстань.
«Мені дуже сподобалося бігти, хоча спочатку думав, що не зможу. Обов’язково прийду ще раз», — розповів бігун під номером 22813, який першим фінішував на 400 метрів.
Журналістам «БН» також вдалося поспілкуватися з гостями міста.
До Бучанського забігу приєдналися волонтери з Гостомеля, а також школярі з тимчасово окупованих територій, які відвідали Бучу в межах проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади».
Анастасія — волонтерка, яка цього дня бігла на честь свого загиблого нареченого, поділилася:
«Він зробив мені пропозицію, але ми не встигли розписатися… Такі акції допомагають мені трохи відволіктися. Думка про те, що я можу його вшанувати, дає психологічне полегшення».
