Календар

Лютий 2025
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

Архіви

19.02.2025

БУЧАНСЬКІ НОВИНИ

Ваш путівник у житті громади, друг і порадник на кожен день!

«Почесний громадянин Бучі» посмертно Леоніду Лавренчуку, Михайлу Матюшенку, Віталію Баранову, Максиму Яровенку та Олексію Теліженку

5 хв читання

«Почесний громадянин Бучі» – звання отримали п’ять Героїв міста посмертно.

13 вересня 2024 року на засідання Бучанська міська рада погодила присвоєння звання «Почесного громадянина міста Буча» пʼятьом жителям громади, які віддали своє життя у боротьбі із російським агресором.

Віднині вони є «Почесними громадянами Бучі»:

  • Леонід Лавренчук,
  • Михайло Матюшенко,
  • Віталій Баранов,
  • Максим Яровенко,
  • Олексій Теліженко.

Бучанець Леонід Лавренчук – працівник музею і воїн

Леонід у мирному житті працював у Національному музеї народної архітектури та побуту. Він вважав за необхідність боронити країну від російських окупантів, тож став на захист України з 2014 року. Після участі в Революції Гідності попрямував на схід, воював у зоні АТО.

Після повномасштабного вторгнення — одним із перших добровільно пішов на фронт. Справжній патріот та вірний побратим неодноразово отримував тяжкі поранення, але продовжував боронити нашу незалежність до останнього.

«На щиті, наш працівник Леонід Лавренчук, з 2014 року бив погань. Художник, герой, таких людей мало», – йдеться у повідомленні.

Восени 2022 року пiд час оборони села Долина Донецької області Леонiд спалив з близької вiдстанi БТР з гранатомета. Успiшний захист десантникiв, серед яких був i вiн, тодi зупинив наступ росiян на Слов’янськ.

Наступнi роки продовжували випробовувати Леоніда пораненнями та контузiями, а вiн уперто повертався на поле бою до своїх побратимів.

4 березня 2024 року Леонід став батьком, на світ зв’явився синочок Богдан.

Леонід — один з небагатьох, хто звільняв Курську область та служив у найгарячіших точках фронту. Його життя трагічно обірвалася 20 серпня 2024 року на Сумщині внаслідок атаки ворожого дрона.

Як повідомив волонтер Ярослав Мельник, Лавренчук збирався приїхати додому і днями прислав йому відео з передової. «Ти був справжнім…Немає слів, тільки біль…», – додав він.

Без люблячого батька залишився шестимісячний син Богдан.  «Ми так про нього мріяли, так чекали. Леонід був найкращим чоловіком і батьком», — каже дружина Алла.

Похований на Алеї Героїв у Бучі.

«Привид Києва», «Дід» Михайло Матюшенко

Бучанець, військовий льотчик, полковник Михайло Юрійович Матюшенко. Він поважав військову службу, та для нього служіння обов’язково мало бути пов’язане з небом.

24 лютого 2022 року Михайло Юрійович попрямував у Київ на службу. Мобілізувався. Став «Дідом», вчив молодих пілотів, сам літав на бойові завдання. Ніколи не скаржився, а лише казав, що сьогодні було багато «роботи», завтра теж намічається.

25 червня 2022 року полковник Матюшенко в екіпажі зі штурманом Юрієм Красильніковим здійснили небезпечний виліт і вразили скупчення озброєння військової техніки ворога. 26 червня 2022 року вони виконали завдання і знищили ЗРК «Панцир» противника, але їхній літак був уражений ворожими засобами ППО над Чорним морем. Тіло льотчика знайшли на території Болгарії 5 вересня. Похований на Алеї Героїв у Бучі.

Президент України Володимир Зеленський нагородив Матюшенка званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Посмертно.

Дружина Михайла Юрійовича – Лариса Анатоліївна, поділилася спогадами про чоловіка з «Бучанськими новинами».

Кіборг Віталій Баранов «Біба»

«Почесний громадянин міста Буча» посмертно Леоніду Лавренчуку, Михайлу Матюшенку, Віталію Баранову, Максиму Яровенку та Олексію Теліженку.

Підполковник, комбат 90-го батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади, командир 206-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ «Північ», кіборг, людина-легенда. 

Віталій Баранов у 2014 році у складі батальйону виконував бойове завдання в Донецькому аеропорту та на околиці Донецька – Опитне, Водяне, Піски. «Біба» був тим, хто вже після падіння Донецького аеропорту не давав бійцям занепасти духом. Був одним з тих, хто в січні 2015 року по рації вивів останню групу з Донецького аеропорту. Незламний патріот і українолюб. Відважний воїн і Людина з великим серцем. Таким навіки закарбується Віталій Баранов у пам’яті українців.

До повномасштабного вторгнення Віталій очолював координаційну раду ветеранів при Бучанській міській раді.

У лютому 2022 року знову став до лав Сил оборони, захищав Київщину. Згодом командував 206 окремим батальйоном територіальної оборони 241 ОБрТрО Збройних сил України, пройшов Миколаївщину і Херсонщину, північ Харківщини, двічі – Бахмутський напрямок (лютий-березень та вересень-жовтень 2023).

8 жовтня 2023 на бойових позиціях у Героя не витримало серце. Похований у Катюжанці Димерської громади.

Указом Президента Віталія Баранова нагороджено орденом Богдана Хмельницького І ступеня (посмертно).

Азовець Максим Яровенко

Майор МВС, був активним учасником Революції Гідності, через що покинув службу в поліції. З березня 2014 року став бійцем військового корпусу добровольчого батальйону «Правий сектор», з травня 2014 по грудень 2018 брав активну участь у спецопераціях на сході України.

З початком повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю та став до лав батальйону територіальної оборони «Азов-Київ», з якого пізніше був сформований перший батальйон Сил спеціальних операцій ЗСУ. Виконуючи найважчі завдання, був учасником бойових дій в Київській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.

41-річний солдат із позивним «Шрам» Максим Яровенко загинув 6 травня під час виконання бойового завдання після тяжкого поранення в селі Малинівка, що під Гуляйполем на Запоріжжі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 12 травня на Алеї Героїв в місті Буча.

У Героя залишилися дружина і донька.

Полковник Олексій Теліженко, вбитий під час окупації

Пам’яті полковника Олексія ТЕЛІЖЕНКА

Відданий офіцер, надійний побратим та справжній патріот України Олексій Теліженко. Позивний «Ташкент». Йому навіки залишилося 44 роки.

Пройшов шлях від курсового офіцера, який опікувався підготовкою майбутніх співробітників СБУ, до помічника ректора Національної академії СБУ. На цій посаді він був майже 10 років. 

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України полковник Теліженко залишався в столиці для виконання військового обов’язку.

У березні російські солдати викрали його з власного будинку в м. Буча. З того часу рідні та колеги Олексія Валерійовича не припиняли пошуків.

Згідно з розслідуванням журналістів Радіо Свобода, над Теліженком знущалися, його тримали голим на морозі. Невдовзі після затримання полковника СБУ вивезли в лісосмугу на околиці Бучі та кинули зв’язаним до ями. Там його продовжили допитувати та катувати військові з іншого російського підрозділу. Внаслідок отриманих важких травм Теліженко невдовзі загинув.

У вересні у лісосмузі поблизу села Мироцьке правоохоронці знайшли закатованого чоловіка. Ним виявився полковник Олексій Теліженко. Його вдалося ідентифікувати, зокрема завдяки нашивці Національної академії СБУ.