Юрій Чабах – захисник Бучі, на його честь відкрили меморіальну дошку (ФОТО)

Юрій Чабах – капітан, оперуповноважений карного розшуку Бучанського районного управління поліції. З початку повномасштабного вторгнення став на захист своєї рідної землі. Юрій брав  активну участь в обороні міста та допомагав з евакуацією людей. Загинув від кулі снайпера в окупованій Бучі.

Сьогодні відбулось відкриття меморіальної дошки в честь шанування пам’яті героя Бучі. Відтепер всі, хто приходитимуть до ліцею № 9 – школи, в якій учився Юрій, згадуватимуть про Героя. На заході були присутні рідні Захисника, друзі, колеги, однокласники, студенти УГІ, учні та педагоги ліцею, містяни.

Бучанський міський голова Анатолій Федорук висловив слова співчуття і підтримки рідним Юрія й згадав лютий-березень 2022.

«Багато хто з нас пам’ятає ті буремні дні, пов’язані із російською агресією. Попри наказ у кожному силовому блоці залишити регіон і Бучу зокрема, багато співробітників національної поліції виконали наказ, а потім повернулися як цивільні. Юрій міг би теж виїхати. Але його сумління, патріотизм, бажання служити людям взяло гору й він лишився у місті. Вічна пам’ять і шана Героям».  

«10 березня, коли ми ще не знали про долю сина, відбувся обстріл, і наш будинок згорів вщент. Я зміг врятувати лише Юриного собаку. Ми втратили техніку, сімейні фотоальбоми, книги, усе згоріло. Мені було дуже важко, але потім я дізнався про смерть сина і зрозумів, що матеріальне можна купити, а сина вже не повернеш», – поділився горем батько Олександр Чабах.

Студенти УГІ, у якому працює мама Ольга Чабах, а її син його успішно закінчив, виконали а капелла кілька творів. Отець Андрій освятив пам’ятну дошку, й всі разом помолилися за душу полеглого Героя.

«Сьогодні, коли ми тут стоїмо і згадуємо його життя, подвиги, я розумію, що цінності, яких ми навчали – це не  пустий звук. Обирані молодими людбми цінності впливають на наші рішення. Рішення Юри призвели до того, що він вирішив віддати своє життя задля захисту людей», – звернулася до присутніх Людмила Штанько, ректор Українського гуманітарного інституту.

Познайомимося із Юрієм Чабахом

Юрій народився 4 листопада 1984 року в місті Торез на Донеччині. Змалечку зростав із почуттям справедливості та завжди ставав на захист старших. На початку 90-х родина переїхала до Києва, пізніше у Бучу.

Тут він отримав середню освіту та закінчив Український гуманітарний інститут, займався бізнесом. Потім здобув освіту правник у Національному авіаційному університеті.

Брав активну участь у Революції Гідності. Згодом подав успішно пройшов тести у Національну поліцію України й склав присягу на вірність українському народові.

Товариші по служби з повагою і шаною ставилися до Юрія, адже відчували в ньому силу, професіоналізм, впертість доведення справи до логічного завершення і дружню підтримку.

24 лютого 2022 він поїхав у Бородянку на місце служби.

Він був серед тих, хто у надії знайти живих розбирав завали знищених авіабомбами будинків. І підтримував моральний дух інших, коли надії не справдилися.

«Ми вшановуємо пам’ять справжнього героя, люблячого сина, чоловіка та батька. Не шкодуючи життя він намагався зробити все, щоб дістати з під завалів людей, маючи надію на вцілілих після обстрілів», – розповів його керівник, начальник відділення поліції № 2 Бучанського раойну В’ячеслав Цилюрик.

26 лютого Юрій попросив поїхати до Бучі, щоб допомогти рідним і захищати рідне місто. «Юрій віддав своє життя, ні на мить не зважаючи на власну безпеку, тож буде жити в моїй пам’яті та пам’яті усіх, хто знав його», – запевнив командир.

Поліцейський допомагав евакуйовувати людей із рідного міста, розбирав завали будинків, у які влучили снаряди. На службовій машині здійснював розвідку, готував карту місцевості, звідки може зайти ворог, підходи і шляхи відходу наших військових.

Після деокупації Київщини Юру знайшли в братській могилі й відразу ідентифікували за службовим жетоном. Експертиза встановила, що смерть була спричинена  від кулі снайпера. Він помер 5 березня 2022 року у віці 37-років.

«Я втратив друга дитинства, коли я згадую його, моє серце починає битися частіше, це втрата для мене. Ми завжди допомагали та підтримували один одного, такого друга як він я вже не знайду», – Олександр Остапа, друг.

« Він був для мене був наставником, я його любив, ми разом з ним були творчими і грали в театрі. Ми знаємо його як поліцейського, але він був дуже позитивною людиною. Ми пам’ятаємо, хто за нас віддав своє життя. Дякую тобі за все, Юра», – сказав Артем, однокласник.

Анастасія Дяченко, студентка УГІ