У Бучі відкрили меморіальні дошки Василю Курбет, Владиславу Чернякову,  Богдану Тромса (ФОТО)

Сьогодні у Бучі відкрили меморіальні дошки трьом полеглим Героям:

Василь Курбет Васильович

Владислав Черняков Андрійович

Богдан Тромса Вадимович

Містяни, рідні, знайомі, зібралися біля будинків, у яких жили Василь, Владислав і Богдан, аби увіковічити пам’ять про наших бучанців. Меморіальні дошки розмістили на зовнішніх сторонах будівель. Герої-Захисники, які до останнього подиху захищали рідну Україну, її свободу і незалежність.

Словами щирої вдячності за гідних синів України подякували рідним загиблих, помолилися за спокій їх душ у спільній молитві, яку провів отець Андрій. Згадали, якими були ці мужні чоловіки. Хто подумки, з комком у горлі й не можливістю сказати хоч слово. А дехто поділився своїми спогадами й розповів про Захисників зі сльозами в очах.

Герої не вмирають, вони залишаються у нашій світлій пам’яті, у нашій безмежній вдячності.

Курбет Василь Васильович

Народився 1 лютого 1981 року. У мирний час працював інженером-енергетиком в ізраїльській клініці. Добрий та щирий, як описує його мама.

У перший день повномасштабного вторгнення російської армії пішов добровольцем до територіальної оборони. Наступного дня вже ніс службу з охорони аеропорту «Антонов» у Гостомелі. Потім його підрозділ направили до навчального центру на підготовку. У липні 2022 – в Бахмут Донецької області. У зоні бойових дій служив гранатометником відділення взводу вогневої підтримки.

Героїчно загинув 7 жовтня 2022 року.

У Героя залишилися неповнолітній син, мати і сестра.

Черняков Владислав Андрійович

Народився 7 лютого 2002 року. З перших днів рашистського нападу в складі територіальної оборони став на захист Бучі.

У березні 2022 офіційно прийняв присягу на вірність народу України, служив у роті охорони Бучанського районного територіального комплектування та соцпідтримки, а в грудні разом із побратимами був направлений в 110-ту окрему механізовану бригаду ЗСУ.

24 грудня 2022 року під час бойових дій поблизу Авдіївки отримав тяжкі поранення. Владислава евакуювали у госпіталь в Дніпро. Та за три дні не приходячи до свідомості від отриманих травм він помер у шпиталі. Похований на Алеї Героїв у Бучі.

Директорка ліцею № 4 Алла Літкевич розповіла на загал, яким він був у школі:

«У пам’яті, як він сидиться на уроці. Я заходжу в кабінет, бачу його усмішку. Він ніколи не сердився і завжди посміхався, щоб його не спитали. Владислав був життєрадісним. Він як міг допомагав рідному місту».

Його побратим Влад Перепеченко згадав, як вони разом пліч-о-пліч пройшли великий шлях з першого дня повномасштабного вторгнення, разом були в Авдіївці. Як евакуйовували Чернякова після поранення.

«Хочу виразити вдячність мамі за такого бойового хлопця. Він завжди посміхався і мотивував нас йти вперед. З ним ми мали перемоги!».

Волонтер Олександр Остапа згадав, як вони разом займалися гуманітарною допомогою людям, які евакуйовувалися з Бучі. Вони познайомилися на складі у Білогородці. «Владислав завжди надихав, навіть ввечері, коли ми всі були втомлені, закликав нас до робити, адже «лишилося лише кілька палет». Щоб можна було гарно допомогти людям, які нарешті виїхали з окупованої землі. Він завжди був емоційно налаштований, навіть у той надтяжкий час для Бучі, для країни».

Тромса Богдан Вадимович

Народився 9 грудня 1997 року. За життя займався спортом, багато читав. Мріяв вступити до Одеської військової академії.

Захищав Україну в десантно-штурмовому взводі старшим стрільцем, був старшим солдатом. Загинув 1 березня 2022 року під час бойових дій при звільненні сопки «Гігант» під Горлівкою Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У Богдана залишилися мама та бабуся.

Пам’ять загиблих Героїв вшанували хвилинами мовчання й покладанням квітів.

Слава Україні! Героям слава!