Трагічна дата: 4 березня 2022. Буча. Розстріл на Яблунській, 144

4 березня 2022 – цей день залишиться в пам’яті кожного бучанця, коли російські військові скоїли масове вбивство на Яблунській, 144. Немає жодного міста чи села, де б не проводжали на війну своїх чоловіків і жінок, і не чекали їх живими додому.

Анатолій Прихідко, Андрій Матвійчук, Андрій Вербовий, Денис Руденко, Андрій Дворніков, Валерій Котенко, Святослав Туровський, Віталій Карпенко.

Наприкінці лютого ці мужні чоловіки разом із іншими чоловіками активно готувалися до оборони міста та мікрорайону Склозаводський. Будували фортифікаційні споруди для оборони, зварювали і розставляли протитанкові їжаки. Й потім чергували на блокпостах. Коли ворог заходив у місто вони дали бій, та сили були не рівні. Вісім добровольців потрапили в оточення, не змогли відступити з основними силами на вільну територію й змушені були ховатися у підвалі будинку місцевого жителя. Однак рашисти їх знайшли, взяли у полон. На території підприємства «Агробудпостачу» росіяни облаштували штаб, де допитували, катували та потім безжально розстріляли цих мужніх чоловіків, їх побратимів, власника будівлі та інших мирних жителів.

Сьогодні розкажемо про Святослава Туровського, Дениса Руденко, Андрія Вербового.

Святослав Туровський, розстріляний 4 березня 2022

Так, з початку повномасштабного наступу росії на наші землі Святослав Туровський не став осторонь, а пішов добровольцем. Народився він 23 лютого 1987 року. Дитинство та юність нашого героя пройшли в селищі Немішаєве. Майже чотири роки працював на Поліграфічному підприємстві “Ротекс” у місті Буча.

Доля відміряла Святославу лише 35 років. Він ще багато корисного міг би зробити для своєї сім’ї та країни, але, захищаючи її свободу і незалежність, віддав найцінніше – життя. Рука російського окупанта забрала в дружини — чоловіка, а у маленької 5-річної Анастасії  батька. Як згадують рідні та знайомі, Святослав був життєлюбом і оптимістом, доброзичливим, працьовитим та гарним сім’янином.

Денис Руденко, розстріляний 4 березня 2022

Спортсмен, випускник Київського університету туризму економіки та права один із перших пішов захищати громаду. Як згадує мати, Денису дуже подобалися машини, їх розбирати, ремонтувати. Тож відкрив власну майстерню по ремонту автівок. Як і всі інші, будував плани на майбутнє, підростали двійко діточок: донька та синочок, однак війна внесла свої корективи.

«Синочка, ти ніколи зброю не тримав», – говорила йому мати Катерина Руденко, а він відповів: «Я, або не я». 37-річний Денис, відчуваючи поклик серця, вирішив боронити рідну землю. Він разом із другом приїхав з Коцюбинського до Бучі, на околицях якої вже точились бої, і записався добровольцем.

Андрій Вербовий, розстріляний 4 березня 2022

55-річний чоловік дуже любив життя, згадує його дружина Наталя: «Був чудовим батьком, дбав про свою родину та її благополуччя. Любив свою професію – верстатник деревообробної дільниці. Радів, коли здавав свої вироби людям і бачив їх задоволення і посмішки». Але російське вторгнення на рідну землю стерпіти не зміг

Колеги по роботі згадують Андрія як про чоловіка, який мав не лише добре серце, а й золоті руки:

«Він пропрацював майже вісім років в одному із будівельних гіпермаркетів Бучі. Він був людиною, яка віддасть останнє. В нашій пам’яті Андрій Олексійович залишиться мужнім, міцним воїном, який ніколи не боявся труднощів та завжди був готовий прийти на допомогу».

Уже після визволення Бучі від окупантів понівечені і розстріляні тіла Андрія Вербового, Святослава Туровського, Дениса Руденка, Анатолія Прихідко, Андрія Матвійчука, Андрія Дворнікова, Валерія Котенко, Віталія Карпенко знайшли 4 квітня на території бази “Агробудпостач”.

Герої не вмирають. Вони лишаються жити в кожному з нас.

Анна Шевчук