Нейропсихологічна діагностика та корекція в дитячому віці

Нейропсихологічна діагностика – це обстеження, під час якого дитина виконує певний ряд завдань в ігровій формі. Вони дають змогу фахівцю зрозуміти особливості функціонування мозку дитини, наскільки поточний розвиток відповідає віковим нормам.

Що таке дитяча нейропсихологія, яка від неї користь

Нейропсихологія – це порівняно молодий напрямок, що поєднує у собі знання психології, нейронауки та психофізіології. Дитяча нейропсихологія досліджує процеси розвитку і дозрівання мозкових структур та відповідних психічних процесів. Також дитяча нейропсихологія охоплює прикладні аспекти, а саме – нейрокорекцію та нейрореабілітацію дитячого віку. Так, якісно розроблена програма нейрокорекції може допомогти подолати прояви синдрому дефіциту уваги, стабілізувати загальний емоційний фон дитини, знизити тривожність та гіперактивність, подолати такі труднощі, як дислексія тощо.

Після проведення діагностики спеціаліст робить висновок-заключення про актуальний рівень розвитку дитини та його особливості. Надаються рекомендації, при необхідності розробляється індивідуальний курс корекційної роботи.

Проконсультуватися з фахівцем потрібно у випадках, якщо дитина:

• має порушення у великій чи дрібній моториці;
• незграбно рухається, часто спотикається та падає;
• не дивиться, куди йде, і що роблять його руки;
• не чує ваше звернення до неї;
• малюк гіперактивний чи навпаки повільний;
• якщо у дитини є порушення сну;
• надмірно агресивна чи часто істерить;
• має порушення мови чи затримку мовленнєвого розвитку

Як допомогти дитині?

Рекомендації батькам для формування здорової психологічної стабільності дитини різного віку:

• Вчити дітей розуміти та говорити про свої потреби;
• Програвати іграшками ситуації, як діяти під час оповіщення Тривоги. «Ігрова терапія»
• Бути чесними зі своєю дитиною, але відбирати інформацію та слова згідно віку. Не вкладати емоційного контексту у розмову;
• Проговорювати страхи: «Нормально переживати страхи», легалізувати почуття дитини «Я доросла, але я теж боюся»;
• Проговорювати дії, котрі забезпечують спокій та безпеку;
• Відповідати на питання та частіше запитувати про стан настрою;
• Приділяти увагу тілесним відчуттям дитини.  Частіше обіймати.

Зараз, у складний період для країні, значну увагу виокремлюють для дітей підліткового віку. Батьки задаються питанням, як допомогти та підтримати своїх синів чи доньок.

Все починається приблизно в 12 років. Молодик звільняється від дитячих ілюзій. Критичне мислення, гормони поступово руйнують наївне сприйняття реальності. У тінейджера пропадає відчуття захищеності, віра, що «за батьками, як за кам’яною стіною». Стіна раптом виявляється з піску, руйнується.

Підлітковий період хлопчиків протікає більш бурхливо. Вони частіше дівчаток «відбиваються від рук». Для хлопчиків-тинейджерів типові надзвичайна самовпевненість, прагнення протиставляти власні погляди думку оточуючих. Однак зберігаються суперечності. Індивідуалізм, замкнутість дивним чином уживаються з конформізмом, залежністю від думки «своєї» групи.

«Прапорці» на котрі потрібно звернути увагу батьків підлітків:

• Занадто замкнута дитина;
• Страх нового;
• Поведінкові прояви (імпульсивність, агресія, істерика);
• Проблеми соціалізації з іншими дітьми.

Багато підлітків котрі відвідують психолога, скаржаться на не що їх батьки з ними не спілкуються. Батьки завжди повинні бути готові прийняти специфічний стиль спілкування, властивий підліткам (особливо хлопчикам) – не дивуватися сарказму, глузуванням, грубості, односкладових відповідей. Тут важливо терпіння, розуміння, що поки тинейджер не почне повністю довіряти, нормально розмовляти не стане.

При наявності проблем у дитини не варто чекати, що вона сама переросте або вирішиться само собою, адже спеціалісти рекомендують звернутися до фахівця вчасно.

Батькам дітей старшого віку, котрим у період війни потрібно приймати рішення з приводу вибору майбутньої професії, переїзду за кордон та інші складні питання, психологи рекомендують:

• Підтримувати дитину,
• Говорити та запитувати про інтереси та запити,
• Давати час на роздуми та адаптацію,
• Проговорювати ситуації,
• Рекомендувати варіанти закладів, спираючись на вподобання дитини,
• Бути в моменті, проживати своє сьогодні.

Разом ми зможемо реально змінити життя дітей на краще!