“20 тисяч зібрали за лічені хвилини” – волонтер Веніамін ФОТО

Студент Українського гуманітарного інституту Веніамін Степанюк разом із батьком займається волонтерством близько року. Він бував на щойно звільнених територіях, у насалених пунктах, до яких доїхати вкрай важко. Та спочатку, щоб отримати дозвіл проїхати на небезпечні території, вони вимушені були придбати бронежилети. І у цьому їм допомогли люди, знайомі і ні, які бажають підтримати добру справу й змучених окупацією людей.

«Волонтери – це люди, які можуть знайти все», – зазначає Веніамін і розповідає свою історію поєднання волонтерства, навчання і буденного життя.

Розповідь Веніаміна Степанюка

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України більша частина населення опинилась у скрутному становищі. Деякі втратили свої домівки, свої заощадження. Певна кількість втратили притулок і шукають його, де мають змогу. Жінки виїхали за кордон, чоловіки залишись оберігати нашу волю, честь та свободу…

Попри цей негатив, не менша кількість українців перетворили власні емоції на допомогу тим людям, які у ще більш скрутних обставинах. Волонтери – це люди, які можуть знайти все. Дуже велику роботу по відновленню України роблять саме вони. Волонтерів багато. За час повномасштабної війни в Україні з’явилося 4365 благодійних організацій, – інформація Міністерства Юстиції.

Наразі певна кількість волонтерів є студентами, чи поєднують волонтерство з роботою. То як встигати допомагати людям, та не забувати про свою роботу чи навчання? Поєднання навчання та волонтерства може бути викликом, але з правильним плануванням та організацією це можливо.

З власного досвіду можу сказати, що велика частка успішності в роботі чи навчанні залежить не від тебе, а від розуміння викладачів. Без цього дуже складно встигати все робити, все робити якісно.

Про поїздки у небезпечні місця і бронежелети

У моєму випадку Бог точно вирішив, де я мушу бути та що робити. З 25 лютого 2022 року і до сьогодні (вже понад рік) я займаюся волонтерською діяльністю у Кривому Розі. Також відвідуємо Херсонську область. Регулярно раз на тиждень з татом виїжджаємо на херсонський напрямок, куди можемо доїхати. Це і Херсон, і Берислав, і багато невеликих сіл, де допомога ще потрібна і проїхати туди вкрай важко.

Однак, попри всі складнощі дороги, всупереч небезпеці перебування на тій території, ми продовжуємо цим займатися. Бог благословляє, допомагає і дає потрібні нам ресурси.

Коли у нас з’явилася ідея почати їздити в херсонську сторону, допуск на ці території був можливий виключно з бронежилетом або плитоноскою. Ми не мали жодного з варіантів. Подивились ціни, оцінили масштаби трагедії і дійшли висновку, що це неможливо. Фінансування у нас немає, практично все ми закуповуємо власним коштом, зокрема бензин та інші розхідники. Нам потрібно було приблизно двадцять тисяч гривень на три жилети. А ми могли придбати тільки у разі, якщо складемо наші з татом зарплати та попросимо знижку для волонтерів.

З таким настроєм я написав своїм друзям в одному телеграм каналі з проханням до тих, хто розуміється в плитоносках або бронежилетах, дати нам пораду. Протягом десяти хвилин мені відповів адміністратор телеграм каналу зі словами: “Давай ми тобі зберемо на хороші броніки”. Я, не вірячи в те, що щось може “впасти з неба”, погодився без будь-яких очікувань. Розповів це татові. Він поставився також дуже не довірливо…

Шість хвилин! Знадобилося шість хвилин, щоб абсолютно незнайомі люди зібрали нам на три бронежилети.

Історія друга

Ми їздили маленькою машиною Шевроле Авео. І в якийсь момент зрозуміли, що необхідний більший автомобіль, тому що Авео не може вмістити багато допомоги. Ці ж хлопці зібрали за кілька годин сто двадцять тисяч гривень на купівлю буса. Доповнивши своїми заощадженнями та отримавши хорошу знижку від продавця автомобіля, ми змогли придбати Мерседес віто, без якого, ймовірно, наша діяльність зупинилася б. Це лише дві історії, які вказують на присутність Бога поруч.

По секрету скажу, таких історій багато.

Починаючи з того, як ми втікали від снайперів, закінчуючи тим, що автомобіль проїхав чотири сотні кілометрів без охолоджувальної рідини. Бог поряд, Бог допомагає. Я впевнений, що займаюся тим, що потрібно, бо отримую такі значні благословення.

То як встигати допомагати людям, та не забувати про свої основні обовʼязки?

Поєднання навчання та волонтерства може бути викликом, але з правильним плануванням та організацією це можливо. Ось кілька порад, які можуть допомогти вам:

• Організуйте свій час:

Створіть розклад, щоб мати уявлення про свої обовʼязки на роботі та навчанні. Переконайтеся, що ви залишаєте достатньо часу для відпочинку, щоб не перевантажуватися.

• Керуйте своїми пріоритетами:

Визначте свої пріоритети та зосередьтеся на найважливіших завданнях, щоб використовувати свій час найбільш ефективно.

• Розділіть свій час на блоки:

Спробуйте розділити свій час на блоки, щоб зосередитись на навчанні та роботі. Наприклад, якщо у вас є можливість працювати з гнучким графіком, спробуйте працювати вранці та навчатися увечері.

• Використовуйте перерви:

Використовуйте перерви на роботі для виконання завдань із навчання або для повторення матеріалу. Також можна використовувати перерви на навчанні для виконання завдань на роботі.

• Шукайте підтримку:

Якщо у вас є колеги або однокласники, які також поєднують навчання та роботу, попросіть у них поради та підтримки. Можливо, ви зможете розділити деякі обов’язки або допомагати один одному у навчанні.

Не забувайте молитись, відпочивати, любити себе та Україну і все вдасться. Удачі вам!

Веніамін Степанюк