Звернення Бучанського міського голови Анатолія Федорука з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів

Шановна громадо!

У останню суботу листопада Україна і світ вшановують жертв найжорстокішого злочину сталінського режиму – Голодомору 1921-1923, 1932 – 1933, та 1947-1947 років.

Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.Тоді голодна смерть забирала дітей у їхніх матерів, вимирали цілі села і нікому було хоронити мертвих – бо не залишалося живих, тоді мільйони знецінених людських життів приносилися в жертву «світлому майбутньому»…

Силами спецзагонів, регулярних військ Україна була перетворена на величезний концтабір, на якому випробовувалася зброя масового знищення – голод.

Нам довго забороняли згадувати про Голодомор. Десятки років ми говорили про цю трагедію тільки пошепки, зі страхом та відчаєм. Тоталітарний режим робив усе для того, щоб викреслити з пам’яті сущих і грядущих поколінь українців навіть згадку про катастрофу 30-х років.

Та ми пам’ятаємо,бо неможливо перекреслити залякуваннями і заборонами те, що закарбувалося навіки.

Звертаюся до всіх жителів Бучанської громади : у вікнах своїх будинків у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 запаліть свічки.

Нехай їхнє полум’я побачать із небес мільйони і мільйони невинно закатованих душ, нехай слова поминальної молитви долинуть до серця кожного, бо кожен із нас втратив тоді частку свого коріння.

Нехай думка про всіх невинно знищених згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу зберегти Україну заради життя поколінь.

Адже, доки ми пам’ятаємо, ми – сильні!