Горить свіча пам’яті про загублені життя
1 хвилина на читання
Сьогодні Бучанська громада разом із всім світом схилила голови у пам’ять про людей, які постраждали від страшної голодної смерті у 1932-1933 рр.
Голодомор – трагічна частина історії українського народу, яка забрала життя понад 7 000 000 людей.
Із свічками у руках жителі нашої громади ще раз згадали жертв Голодомору, разом помолилися за їх невинні душі, вшанували мовчанням великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.
Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Ніна Виноградська
