Ліза Яцюк: «Музика буде зі мною завжди»

Юна вихованка Бучанської дитячої школи мистецтв імені Л. Ревуцького Єлизавета Яцюк взяла участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчої молоді «Соняшник» і виборола 1 місце в номінації «фортепіано».

Конкурс відбувся за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України та через карантинні заходи проходив дистанційно. У ньому взяли участь понад 100 конкурсантів. Оцінку виступів учасників конкурсу здійснювало журі, до складу якого входили провідні спеціалісти, авторитетні фахівці та видатні діячі культури та мистецтв України.

Нам стало цікаво, як відбуваються конкурси в умовах карантину, тож журналісти БН поспілкувались з викладачем Лізи – Ольгою Володимирівною Бабанською, та із самою юною піаністкою.

–  Ольго Володимирівно, розкажіть, будь ласка, як відбувалась підготовка до конкурсу в умовах пандемії.

– До нього ми готувались більше двох місяців, тож почали ще до початку карантину в Україні. Ліза дуже наполеглива дівчинка і взагалі постійно займається. Наразі вона випускниця школи мистецтв. Тому багато часу приділяє фортепіано.

– Карантин вніс зміни у ваші заняття?

– Звичайно. Вони тепер проходять онлайн. Це звичайно не те саме, що у школі, але зупинятись у навчанні нам не можна, тому використовуємо вайбер-зв’язок. Це теж доволі зручно.

– Які умови цьогорічного дистанційного фестивалю-конкурсу «Соняшник»?

–  Потрібно було відправити відео своєї гри на фортепіано. Ліза кілька разів його переписувала та досягла ідеалу. Вона дослуховувалась до моїх зауважень і змогла зайняти перше місце. Я дуже пишаюсь своєю ученицею.

– Які композиції виконала Ліза?

–  «Прелюдія Соль мінор» Івана Берковича та «Джазова інтенція До мажор» Манфреда Шмітца. Доволі складні та цікаві твори, з якими Ліза впоралась на відмінно.

Єлизавета  Яцюк почала брати участь у музичних конкурсах з п’яти років – відтоді, як вступила до школи мистецтв. Як розповіла Ольга Володимирівна, про конкурси вони дізнаються від керівництва закладу та самі слідкують в інтернеті за тим, що дійсно цікавить піаністів, а потім залюбки борються за перемоги.

– Лізо, тобі 14 років ти вчишся у школі і знаходиш час на музику. Це захоплення чи ти плануєш пов’язати своє життя з нею?

– Наразі я ще не вирішила, який вищий навчальний заклад обрати, і стане музика моєю професією чи ні. Але вона буде зі мною завжди. Поки що музика залишається на першому місці.

– Ти щодня займаєшся?

– Так, кожного дня намагаюся не менше двох годин грати на інструменті.

– Любиш брати участь у всіляких конкурсах, іспитах?

– Кожен конкурс – це нова сходинка, новий досвід. Завжди різний склад журі; виконання однієї композиції одним членам журі може сподобатися, іншим – ні, а відтак я можу посісти різні місця. Це дуже цікаво. І відповідально.

– А те, що цього разу конкурс проходить дистанційно, тебе засмутило?

– Взагалі набагато цікавіше виступати перед журі та аудиторією. Але це теж цікавій досвід.  Цього року все незвичне, та я впевнена, що вже скоро зможу зіграти перед глядачами та у музичній школі. Ми неодмінно все переможемо.