Педагог – наповнена чаша…
Доброго вчителя не забувають, а згадують все життя, розповідаючи про нього друзям і онукам, по ньому звіряють своє життя, вважаючи його ідеалом добра і справедливості. Велике щастя зустріти такого педагога, який вчить доброті та вважає свою професію покликанням, своїм єдиним шляхом у житті, що вже й не уявляє себе без дітей, школи та науки…
Саме такого педагога відкрив нам Обласний етап конкурсу “Учитель року – 2020” у номінації “Історія” – талановиту вчительку, майстра своє справи та просто неймовірно красиву та чарівну жінку Наталію Тіт. Вона стала не тільки лауреатом конкурсу, увійшовши в п’ятірку найкращих, але й отримала відзнаку від Українського освітянського видавничого центру “Оріон” за статусом “Продовження педагогічної традиції”.
Свій вибір життєвого шляху Наталія Петрівна з радістю пояснила “БН”:
– У мене мама вчителька, сестра вчителька, (сміється), і я з дитинства знала, що буду вчителем. Однак усвідомлення того, що навчання дітей це дійсно мій життєвий шлях прийшло пізніше.
Наталя навчалася у Кривому Розі на вчителя початкових класів, згодом отримала дві вищі освіти: в Жовтоводському педагогічному коледжі та Національному педагогічному університет імені М. П. Драгоманова.
Однак доля декілька разів випробовула Наталю на міцність та любов до обраної професії, даючи можливість спробувати себе в інших сферах діяльності, тим самим тільки посиливши впевненість у тому, що в свій час, жінка зробила правильний вибір:
– Я надзвичайно щаслива людина, адже дуже люблю свою професію, це моє покликання. Спілкування з дітьми приносить мені неймовірне задоволення та відчуття наповненості в душі та серці.
Своїми відчуттями від участі у конкурсі Учитель року ділися із захватом:
– Звичайно це було дуже хвилююче, неймовірно цікаво та разом з тим я дуже хвилювалася. Мене підтримували багато людей, серед яких були моя мама та сестра. Вони запевняли, що участь у конкурсі – це насамперед можливісь підсумувати свої знання та глибше пізнати саму себе, – пояснює Наталя Петрівна. – Я вдячна всім за підтримку в ті надзвичайно хвилюючі моменти! Дякувала й буду дякувати! Адже це неоціненний досвід, який варто було отримати.
Наостанок, хочемо побажати всім, хто обирає професію, не боятися та йти за покликом свого серця, як зробила колись наша героїня.
