«Ніде у світі немає такої гарної землі, як тут», — геній сучасності Іван Марчук.

Один з найвідоміших українських художників у світі, автор близько п’яти тисяч картин, лауреат Національної премії України ім. Шевченка – Іван Марчук. Він єдиний український митець, який потрапив до рейтингу «100 геніїв сучасності», який у 2007 році уклала британська газета «Дейлі телеграф», але він себе генієм не вважає.

Іван Марчук провів понад 150 персональних і близько 50 колективних виставок. Художник заснував новий стиль у мистецтві – «пльонтанізм» (від українського слова — «плести») – який створює ефект об’ємного зображення за рахунок нашарування й переплетення тонких, філігранно пропрацьованих ліній. Таке зображення, балансуючи на межі рукотворного і технологічного, через складність філігранного виконання і трудомісткість практично не підлягає повторенню. Вперше митець застосував його у пейзажі у 1972 році. 

Художник народився на Тернопільщині в селі Москалівка в родині відомого на всю округу ткача. За радянських часів за свою творчість був під постійним «прицілом» КДБ. 

Малювати, пригадує Іван Марчук, він почав ще у дитинстві. Дорослі говорили про перспективи роботи хірургом та біологом, але переміг художник. Квітами з-попід хати на клаптиках паперу з татової сумки маленький хлопчик малював свої перші роботи.

Навчання у Львівському училищі на відділенні декоративного розпису та кафедрі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва дає Марчуку знання та техніку. Художник досліджує світові мистецькі течії, принципово обходить соцреалізм та фанатично шукає свій шлях.

У 1988 році національна Спілка художників відмовлялася офіційно визнати його творчість, хоча на той час він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР.

В кінці 1980-х роках емігрував до Австралії, потім до Канади і США. 12 років свого життя він займався творчістю там. 

«Мене надихало те, що я був  на самоті та розпоряджався своїм часом, ніяких муз в Америці не було, – каже Марчук. – Я – вічний мандрівник, прикутий до мольберта».

Але, де б він не був, його завжди тягнуло на рідну землю. Поклик власного коріння та спрага за щирим спілкуванням не лише в рамках етикету повертає Марчука в Україну.

У 2005 році Президент України Віктор Ющенко обіцяв створити всесвітньо відомому художникові музей його картин на Андріївському узвозі в Києві. Було навіть закладено капсулу на місці майбутньої споруди, однак досі музей не створено. 

Перший музей художникові 2010 року створили його земляки в рідному селі Москалівці, який відкрили за участі Івана Марчука.

«Ця країна народжує найбільше талановитих людей на квадратний метр – ви ж знаєте, які зараз наші діти розумні, займають кращі місця на міжнародних конкурсах. Але кожний талант має проростати і віддавати свій талант в людство. А якщо він не може проростати на цій землі, то повинен находити іншу землю, де його будуть поливати, як вазон з квітами. В Україні, на жаль, цього не відбувається».

Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії (до «Золотої гільдії» входить 51 художник з усього світу), а в рідній Україні досі слухає обіцянки про власний музей.

Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу. Картини Івана Марчука зберігаються в багатьох колекціях у різних країнах світу. Нещодавно у мистецькому просторі ARTAREA у Києві у новій експозиції живопису були представлені картини українського генія сучасності, що повернулися після шестирічного світового турне.