Андрій Блонський – світла відкрита людина, яка живе в нашій пам’яті

Андрій одним із перших добровольців попрямував на схід захищати державу. Його друзі згадують, що на той час всі думали, що все заспокоїться, і війни не буде. Але він справжній патріот, який безмежно любив країну. Блонський – «Білка» був упевнений, що не можна чекати, він має бути у перших лавах захисників. П’ять мобілізацій Андрій був в АТО/ООС, а загинув за тиждень після повернення із фронту. Хоч і не був уже на передовій, але отримані там поранення наздогнали…

– Андрій – справжній чоловік! Імпульсивний, відповідальний та цілеспрямований, – згадує  Василь Олексюк, депутат Бучанської міської ради. – Ми разом навчалися в школі, в інституті, працювали разом. Він хрестив мого сина, якого я назвав на його честь Андрієм. Блонський завжди був веселим, мав класне почуття гумору і любив життя. А також дуже любив свою рідну Бучу й Україну.

Дружина загиблого Наталія сумує за чоловіком, але щойно починає згадувати, на обличчі з’являється усмішка. Адже Андрій був світлим, відкритим, добрим:

– Було весело і цікаво. Такою був людиною – всіх зустріне, обійме, поцілує, віддасть останню копійку, бо там погано, останній шматок хліба винесе з хати, бо там голодують. Він хотів всім допомогти. Завжди був позитивним, усміхався, жартував, і жодного разу нікому не розказував про свої проблеми.

Познайомилися вони у Сквирі в кафе, де Андрій на той час працював охоронцем. Він захистив дівчину, потім провів додому. За пів року пара одружилися – весілля справили великою родиною. Згодом народився син. Коли малюку було 9 місяців, Андрій уже з дружиною повернувся до Бучі, у якій жив і навчався у дитинстві.

– Він був патріотом, – впевнена Наталія. – У 2004 році під час Оранжевої революції Андрій відразу заявив, що їде на Майдан. І під час наступної революції у 2013-му навіть не сказав мені, що на Майдані. Лише у 2014-му повідомив: «Їду на війну».

І хоча дружина була не в захваті – мала дитина на руках, але відповідь від чоловіка була така: «Я не пущу ворога в хату! Краще поїду туди захищати, ніж буду сидіти й дивитися, як нас почнуть бомбити».

– Андрій Блонський прийшов до мене у березні 2014 і попросив: «Благословіть мене на війну, на захист Вітчизни!», – розповідає військовий капелан Анатолій Кушнірчук. – За два тижні він зателефонував уже зі сходу і запитав, чи не приїдуть до них з допомогою, адже там нічого немає, ні їжі, ні медикаментів. Так і розпочалася волонтерська діяльність «Бучанської варти».

Він був на передовій, а дружина гадала, що в тилу при штабі працює як колишній військовий (Блонський закінчував військовий інститут).

– Дуже часто телефонував додому зі сходу і ніколи нічого не просив, – згадує Наталія, – лише перепитував, що потрібно синові. І допомагав нам як міг навіть на відстані.

Син Дмитро якось згадав, як тато прийшов його забирати зі школи, а хлопець зізнався, що хоче їсти. За кілька хвилин батько повернувся у клас зі смаколиками для всіх дітей.

А ще він був творчою людиною: писав вірші, малював і дуже любив проводити час із сином. Щойно хлопцю виповнилося три рочки, вони разом ходили рибалити.

– Гідна людина, яка у перші дні війни відразу з Майдану поїхала обороняти нашу державу. Він пройшов всі «гарячі» точки: Донецький аеропорт, Дебальцеве, Попасну, Піски…, – згадує бучанського Героя  Богдан Яворський, керівник ГО «Бучанська варта». – Завжди відвертий, з усмішкою. Його поважали і любили. В Андрія був позивний «Білка». І з ним також пов’язана життєва історія. Під час звільнення Слов’янська Блонський допоміг одній сім’ї – місцевим жителям. А вони йому на знак подяки подарували іграшку – білку з «Льодовикового періоду». Андрій завжди був із цим талісманом.

На війні Андрій отримав поранення і дві контузії, які дуже позначилися на його здоров’ї. І хоча чоловік вже повернувся, лікувався, але… серце не витримало…Він помер увечері після поїздки до батьків. Ніби відчував, що має з ними попрощатися. Йому було 42 роки.

– Пам’ятаю, як у п’ятницю ми всі разом їздили на презентацію фільму «Батя» про комбата Олександра Гуманюка, – розповідає Богдан Яворський. – А в неділю, 8 листопада 2016 року, надійшла страшна звістка – Андрій пішов у вічність.

Андрія Блонського поховали на Алеї Слави в Бучі. На вході до школи № 4, у якій навчався патріот, розміщено Пам’ятну дошку.

Світла пам’ять Андрію! Слава Героям!