Один рік в Антарктиді – за тисячі кілометрів від дому
1 хвилина на читання
Український науковий антарктичний центр відібрав кандидатів для полярної експедиції. Біологи, метеорологи, фізики, а також системний адміністратор, лікар та кухар близько року мають провести в цілковитій ізоляції на віддаленому континенті. Усе це –заради наукових досліджень.
У цьому році відбір пройшов 35-річний бучанець Євген Прокопчук, який вирушить на найхолодніший континент Землі у складі 25-ї української експедиції. На антарктичній станції він працюватиме системним адміністратором. Команда 2020 року наполовину складатиметься з новачків та буде наймолодшою за всі роки. Середній вік учасників 37 років. Журналісти «БН» поцікавились у Євгенія, як він вирішив зробити такий шалений крок і як саме йому вдалося потрапити в команду.
– Євгенію, розкажіть про себе.
– За фахом я інженер зв’язку факультету телекомунікацій. Працював системним адміністратором в державних установах і приватних підприємствах. По мобілізації у 2014 році служив в АТО і там займався зв’язком. Потім у 2016 – 2019 роках був командиром взводу та системним адміністратором у Національній гвардії України.
– Звідки ви дізнались про відбір до експедиції?
– Прочитав на офіційній сторінці Національного антарктичного наукового центру. В 2019 році вперше вони офіційно і відкрито повідомили про конкурсний відбір фахівців та науковців до Антарктиди. Там було кілька етапів: я відправив анкету, і комісія повідомила, що я пройшов далі й запросили на співбесіду. Потім було психологічне тестування та співбесіда з фахівцем моєї вакансії, який перебуває саме зараз на станції «Академіка Вернадського». Попереду мене чекають медогляд та збори, які проходять у Харківській області для злагодження команди.
– Антарктична експедиція – це важке випробування. Як Ви на це наважились?
– Мені не важко та навіть цікаво ходити у походи, я не боюся спати не в теплому ліжку, мені досить комфортно у будь-яких умовах. Це мрія і бажання використати свої вміння та знання в екстремальних умовах. Допомогти науковцям. Це робота на державному рівні, це престиж нашої України, і тому мене це дуже зацікавило.
–Ви вагались перед подачею заявки чи зробили це рішуче?
– Спочатку я поспілкувався з родиною: дружиною та дітьми. Вони мене підтримали, тому рішення далось легко. Особливих хвилювань не було. Діти взагалі в захваті від того, що їх батько вирушить в таку експедицію. Нас підтримали і батьки, які погодились допомагати з дітьми, допоки мене не буде вдома.
– Заявки подали 88 осіб. За якими критеріями відбирали і яким необхідним досвідом володієте саме Ви?
– Для кожного члена команди свої кваліфікаційні вимоги. Велике значення має психологічне тестування, адже людина, котра туди їде, буде перебувати цілий рік на острові, де не буде звичних для людини речей. І це психологічно важко. Потім важливою складовою є досвід та навички.
– Як вважаєте, Ваша служба в АТО допомогла вам стати учасником команди?
– Так, авжеж. Специфічні умови зони АТО, закрита територія та обмежене коло спілкування, стресові ситуації – це має аналогію з роботою на станції.
– Пам’ятаєте свої відчуття в той момент, коли дізналися, що саме вас відібрали?
– Це була справжня ейфорія, яка продовжується і зараз.
Відчуття того, що в тебе все вдалося. Ми довго чекали на відповідь, з жовтня по січень.
– Коли вирушаєте в дорогу?
– Наприкінці березня, але конкретної дати наразі не знаю.
– Який маршрут від Києва до станції?
– Кажуть, це дуже важка дорога, яка може тривати до двох тижнів. Спочатку літаком з Києва до Турції чи іншої європейської країни, потім в Аргентину, звідти в Чилі, а потім кораблем в Антарктиду.
– У вас буде можливість підтримувати зв’язок із сім’єю?
– Так, на станції є інтернет. Тож будемо зв’язуватись через усілякі програми повідомлень: вайбер, месенджер, скайп.
– Чому експедиція триває рік?
– Це пов’язано з кліматом Антарктиди. Лише влітку корабель може підпливати до берегів.
– Ви знаєте, чим конкретно ви будите займатись?
– Я спілкувався зі своїм колегою, який нині перебуває на станції Академіка Вернадського, він пояснив тези, розказав, як побудована інфраструктура, топологія цієї мережі. Моє завдання допомагати нашим науковцям, вести їх роботу, більше автоматизувати рутинну працю, якщо це можливо. До прикладу, наразі науковці рахують популяцію пінгвінів кількістю приблизно 2500 осіб за фотографіями. Було б добре розробити якийсь алгоритм, що сам виконає цю роботу. Це зекономило б час науковців і відкрило для них нові можливості.
– Чим важливі дослідження Антарктиди, і зокрема, для України?
–Дослідження цього континенту ведуться згідно з Державною програмою, і це вже є свідченням їх важливості. Це майбутнє і України, і Європи. Антарктида — це остання сировинна база планети. Там сконцентровано величезні запаси корисних копалин, а також чистої води, риби, кріля. Щоправда, вони заховані під 2-3-кілометровою товщею льоду, але проводяться буріння, і не тільки українською експедицією. Наші науковці мають у цьому плані менші можливості, оскільки станція розташована на скелястих островах.
– Які речі берете із собою? Можливо, є щось вкрай необхідне саме в такому місці?
– Усі необхідні речі буде видавати Антарктичний центр: одяг, засоби гігієни, окуляри. Я буду брати мінімум предметів, які потрібні мені для дозвілля, морального спокою, наприклад, світлини моєї родини. Ще мої діти хочуть, щоб їх улюблені іграшки побачили Антарктиду та пінгвінів. У мене є задум взяти із собою жолудь з дуба Тараса Шевченка, який посадити в горщик під фіто-лампою, щоб він там проріс, а згодом привезти його додому і висадити в рідній землі.
– Які умови проживання на станції?
– Там є головне приміщення, де розташовані лабораторія, офіси та спальні, кухня, їдальня. У кімнатах проживають по двоє, але науковці частіше живуть в лабораторіях. Умови гарні та затишні. Є кімнати відпочинку, настільні ігри, велика кінотека фільмів, усе що зібралось за 25 років існування станції.
-– Екстремальні температури вас не лякають?
– Ні. У нас не буває нижче -30. Давніше було зареєстровано -40. Хоча на Вернадському дують потужні вітри. Тобто проблема в частій зміні погоди та вітрах в океані.
ДОВІДКА:
Академік Вернадський — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює постійно і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована в 1947 році як британська станція «Фарадей»; 1954 перенесена на острів Галіндез; в лютому 1996 року була передана Великою Британією Україні та перейменована на честь видатного українського вченого, академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України. Перша українська антарктична експедиція (1996—1997 рр.) під час передачі станції сплатила за неї символічну суму в один фунт стерлінгів. Головне призначення станції – проведення наукових досліджень в Антарктиді. Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру.
