Переробка замість звалищ: які зміни в Україні на шляху до ЄС відбуватимуться зі сміттям
1 хвилина на читання
Переробка замість звалищ. Наша держава продовжує курс на зближення з Євросоюзом, який вже за три роки планує серйозні зміни щодо переробки сміття. До 2030 країни ЄС повертатимуть до повторного обігу 60% відходів. Нині в Україні цей показник сягає лише 5%. Щороку на звалищах у нас осідає близько 9,5 мільйона тонн сміття. Як виникла ця різниця, чому полігон – застарілий спосіб сміттєпереробки і що чекає українські громади та споживачів на шляху євроінтеграції, розповів голова правління підприємства “Київспецтранс”, магістр міжнародних економічних відносин Андрій Грущинський на лекції проєкту “Освітній хаб” від “Медіацентру Україна”.
Від звалищ до заводів
Європа мала такі самі звалища, як у нас зараз, ще у 70-80-х роках минулого століття. Міста зростали та впиралися в межі цих територій, а нових ділянок під полігони майже не лишалося. Це стимулювало європейців будувати сміттєпереробні підприємства. “Завод вирішує проблему того, що сміття містить велику кількість органіки, яка, розкладаючись, продукує неприємний запах. При контакті з атмосферними опадами утворюється рідка фаза, яка називається фільтратом. А при пожежах в атмосферу потрапляють речовини, шкідливі для людини, яка буде вдихати цей дим”, – пояснює Андрій Грущинський.
Сьогодні такі підприємства стали частиною міського пейзажу. У Копенгагені на даху сміттєспалювального заводу облаштували гірськолижний спуск, а у Варшаві цього року запрацювала нова черга заводу вартістю близько 450 мільйонів євро. Він обробляє приблизно 200 тисяч тонн відходів на рік.
Європейська модель
Європейське законодавство щодо переробки сміття тримається на трьох принципах: ієрархія управління відходами, “забруднювач платить” та економічно обґрунтований тариф. Їх уже закладено в український закон про управління відходами. Його ухвалили у 2022 році, а чинним він став з 2023-го.
“Перший принцип – це впровадження так званої ієрархії управління відходами. Другий – це принцип “забруднювач платить”, який означає, що кожен, хто утворив той чи інший відхід, має понести відповідальність і взяти участь у його подальшій долі. І третій принцип – ці послуги повинні надаватися за економічно обґрунтованим тарифом”, – розповідає Андрій Грущинський.
Ієрархія управління відходами має такі складові: перш за все, слід запобігати утворенню відходів та максимально використовувати речі повторно. А також переробляти те, що може стати вторинною сировиною. З решти відходів можна отримувати енергію, і лише у крайньому випадку захоронювати на полігонах.
Принцип “забруднювач платить” означає не лише певний комунальний тариф. Це ще й розширення відповідальності виробника: компанії фінансують збирання, сортування й переробку упаковки, яку випускають на ринок. Витрати закладаються в собівартість товару, і, за словами спікера, подорожчання становить до 2%.
Що зміниться для громад і споживачів
Нині українці платять за збирання, вивезення й захоронення відходів. У ЄС до цього додається плата за оброблення та відновлення.
Звідси й різниця в тарифах. За даними спікера, кияни нині платять близько 45 гривень на місяць, тоді як економічно обґрунтований тариф навіть за нинішніми операціями становить приблизно 95 гривень, тобто менше двох євро. Європейське домогосподарство платить у середньому 15-30 євро на місяць. Грущинський наголосив, що різниця пов’язана не лише з рівнем доходів, а й зі структурою тарифу: в ЄС він покриває весь цикл, і саме це дає змогу працювати галузі оброблення відходів. До того ж такі об’єкти мають гарантії від муніципалітетів, а інколи й від держави, що на завод поставлять погоджену кількість відходів і послугу оплатять протягом узгодженого терміну.
Ці зміни потребують додаткових витрат, але вони вкладаються в конкретний результат: сучасну інфраструктуру, чисте довкілля і безпечні полігони.
“Це не тільки різнокольорові контейнери для збирання, а й прекрасні сучасні сміттєпереробні підприємства, які виконують дуже важливу функцію життєзабезпечення міста. Вони перетворюють відходи на безпечний інертний залишок, який можна розмістити на сучасному полігоні і який не буде шкодити довкіллю”, – підкреслив спікер.

Плани на майбутнє
Європа не зупиняється на досягнутому. Вже протягом найближчих років там мають втілити нові амбітні плани.
“Зараз є зобов’язання до країн ЄС в повторне використання і рециклінг направляти порядка 55% від загальної маси таких відходів. Задача стоїть в 30-му році збільшити цей відсоток до 60%, в 35-му році довести до 65%. Не менш амбітна ціль – в 35-му році зменшити кількість відходів, які захоронюються на полігонах, до максимум 10%”, – зазначив він.
Для українців головне, зауважує Андрій Грущинський, – не просто запровадити європейські норми, а усвідомити їхні принципи. Зокрема, використати ті методи, завдяки яким наші західні сусіди вже спромоглися досягти успіху.
“Ми не отримуємо в спадок землю чи навколишнє середовище, а позичаємо у своїх нащадків. З кожним роком суспільна свідомість буде прогресувати, ставати більш відповідальною. І це дозволить створити умови для того, щоб в Україні дійсно розвинулась галузь оброблення твердих побутових відходів”, – підсумував голова правління підприємства “Київспецтранс” .