«Я прийшла і почала з нуля»: історія Ольги Токар, викладача хорових дисциплін Бучанської дитячої школи мистецтв

До творчого колективу Бучанської дитячої школи мистецтв імені Левка Ревуцького долучилася нова викладачка, і разом із нею в закладі з’явився новий творчий напрям.

Співачка, хормейстерка, композиторка, керівниця театру пісні «Джерела», ведуча українських свят та акторка Ольга Токаррозповіла про початок своєї роботи в Бучі та перші результати спільної творчості з дітьми.

Її прихід до школи не був заздалегідь спланованим. Радше випадковим.

«Я просто привела свого сина на заняття з фортепіано. Виявилося що з директором Любов Василівною, ми були знайомі раніше, коли «Джерела» приїзжали з концертами в Бучу і Ворзель. Ми поспілкувалася з нею, я спитала про хор, і так склалося, що мені запропонували викладати», — згадує Ольга Токар.

Так, у серпні вона стала частиною мистецької спільноти.

Почати тоді, коли складно

На момент приходу нової викладачки в школі майже чотирироки не існувало хорового напряму. Потрібно було не лише навчати, а й створювати все з нуля: формувати колективи, підбирати репертуар, вибудовувати довіру з боку дітей, батьків і викладачів.

«Я прийшла і зрозуміла, що треба починати з нуля. Не було хорів, не було напрацьованої системи. Але було бажання і віра, що все вийде», — говорить вона.

Старт роботи припав на непростий період: регулярні повітряні тривоги, часті пропуски занять через сезонні захворювання дітей, загальна психологічна напруга. Утім, ці обставини не стали перешкодою.

«Було складно, але я бачила очі дітей. Їм це було потрібно. А коли є запит, ти не маєш права зупинятися», — зізнається викладачка.

Чотири колективи за кілька місяців

За короткий час у школі з’явилися одразу чотири творчі колективи: хори «Промінь» і «Світанок», а також гурт «Лілейки» та тріо «Nota-Band».

«Я хочу, щоб діти не просто співали, а відчували музику, рух, сцену. Для мене важливо, щоб дитина не боялася сцени», — пояснює пані Ольга.

Хор як простір дружби

Ольга Токар зізнається, що в дитинстві вона була сором’язливою і тільки сцена місцевого будинку культури на Луганщині розкривала її талант! Саме тому для неї важливо створити для дітей безпечний і дружній простір, де дітизможуть розкрити свій потенціал в комфортному осередку.

«Мені хочеться, щоб навколо мене всі дружили. Щоб була атмосфера прийняття», — пояснює вона.

У колективах з’явилися спільні чаювання, неформальне спілкування, розмови поза сценою та партитурами.

«Іноді я нагадую, що зробила чаювання не для телефонів, а щоб діти між собою спілкувалися», — усміхається викладачка.

Найбільшою нагородою для себе вона вважає моменти, коли діти знаходять друзів.

«Коли бачу, що дівчата стоять, обнялися, щось співають. Запитую, чи давно знайомі. А вони відповідають, що на хорі познайомилися. Оце для мене найвища нагорода», — каже Ольга Токар.

Перший концерт  як випробування

Перший звітний виступ «Голоси Різдва» став справжнім викликом. Підготовка до концерту тривала менше трьох місяців, однак саме він довів, що зусилля були недаремними.

«Я дуже хвилювалася. Але коли побачила реакцію батьків і дітей, зрозуміла, що ми на правильному шляху», — кажевона.

Гурт «Лілейки» вже встиг заявити про себе й за межами школи. Колектив здобув гран-прі на конкурсі «Різдвянийоберіг», бере участь у благодійних заходах і вже презентувавтри власних відеокліпа.

«Це не просто перемоги. Це віра дітей у себе», — наголошує викладачка.

«Діти не біжать до смартфона, якщо їх чують»

За словами Ольги Токар, одна з найбільших складностей сьогодні — у світі ґаджетів привернути інтерес дітей до чогось іншого.

«Дуже важко зацікавити дитину. Людина не може бути цікавішою за смартфон, на жаль. Але я це роблю», — усміхається вона.

Секрет, каже викладачка, у щирості та живому особистому контакті.

«Я їх чую. Я жартую з ними, але головне, намагаюся дійти до кожної дитини через серце, з любов’ю», — ділиться Ольга.

Після кожного заняття вчителька дякує дітям за присутність, цікавиться їхнім настроєм і справами.

«У мене дуже багато тактильності. Для мене важливо спитати: як ти, чому сумний?» — каже викладачка.

«Я відчула, що це моє місце»

Пані Ольга відзначає підтримку керівництва школи та батьків, без якої цей старт був би неможливим. У творчій діяльності її також підтримує чоловік —співак, композитор і директор театру пісні «Джерела» Андрій Попруга.

«Ми одна команда. Це дуже допомагає не здаватися», — зазначає вона.

Попереду нові програми, розширення репертуару, участь у конкурсах і розвиток дитячої хорової культури в Бучі. Та головне, за словами викладачки, вже сталося.

«Я відчула, що це моє місце. Тут я можу бути корисною дітям і робити те, що люблю!», — підсумовує Ольга Токар.

Газета “Бучанські новини” № 8 від 19 лютого 2026 року.