Акція “Голоси тиші”: це стосується кожного

У Бучі вздовж траси М-07 вчергове зібралися небайдужі мешканці та гості громади на підтримку родин безвісти зниклих і тих, хто перебуває в полоні. Учасники мирної акції «Голоси тиші» своїми діями висловили підтримку Захисникам України та цивільним, які мріють повернутися в обійми найрідніших.

Історія кожної родини — це привід замислитися над тим, який біль щодня проживають вони. Ті, хто, не маючи жодної інформації чи звістки протягом років, продовжує жити з надією в серці. Частинкою свого життєпису з нами поділилася дружина військовослужбовця, яка вже понад два роки розшукує чоловіка.

З перших днів повномасштабного вторгнення він пішов захищати країну на Авдіївському напрямку. На жаль, з останнього бойового завдання він разом із побратимами не повернувся. З червня 2023 року вся група вважається зниклою безвісти.

Немає жодної інформації — ні речей, ні документів, повна відсутність будь-яких слідів. Родина зверталася до всіх можливих організацій і досі перебуває в очікуванні.

«Я своєму чоловіку вдячна і ним горджусь, але просила його не йти», — розповідає жінка. — «А він мені сказав, що не може не піти, бо ця війна стосується кожного. І як він буде своїй дитині в очі дивитися».

Донька зізнається, що морально їй важко в юному віці залишатися без батькової підтримки. Нині їй 20 років і, попри біль, вона не зупиняється, а знаходить відраду в улюбленій справі. З дитинства дівчина займається танцями, і їхньою спільною мрією з татом було те, щоб вона стала хореографом. Лише за пів року вона опанувала великий обсяг матеріалу та вступила до навчального закладу. Саме цей крок вона присвятила своєму батькові.

«Хочеться, щоб люди більше про це знали, щоб памʼятали», — додає жінка.