Бучанець “Хан” став очима української аеророзвідки

“Хан” – боєць 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів. Він народився у Києві та виріс у Бучі, а до Збройних Сил долучився у 2022 році після подій у рідному місті.

У цивільному житті був студентом-культурологом.  У ЗСУ отримав підготовку і пройшов тривалий бойовий шлях, відтак успішно опанував військову професію оператора БпЛА.

Він поділився з нами своєю історією, розповівши про шлях до війська, бойову роботу та загальні враження від служби у 14-му окремому полку.

Розкажи про своє життя до того, як ти долучився до Збройних Сил.

До служби я був звичайним підлітком – студентом Києво-Могилянської Академії. Також працював у Києво-Могилянській бізнес-школі, тусив з друзями, зустрічався із дівчиною. Мав щасливе життя – розвивався і кайфував від усього. Любив спорт: 11 років займався футболом, потім волейболом ще роки зо два. Окрім цього, я дуже любив читати книги з історії. Власне, саме це стало підґрунтям для недовіри і нелюбові до москалів. Моя родина – це мама, брат, батько.

Що спонукало тебе піти до війська?

“Рекрутинг” від російської армії в Бучі на початку повномасштабного вторгнення. [Сміється.] Насправді, якщо б мене спитали 23 лютого, чи пішов би я до війська якщо почнеться двіж, то я скоріше за все сказав би, що не піду. Проте 24 лютого з’явилося чітке усвідомлення, що саме я маю робити, і що боротьба – це, власне, мій шлях. Тоді я собі дав обіцянку, що як би стрьомно не було, я буду робити те, що я вважаю правильним і що мені підказує почуття честі.

Зранку я прокинувся під звуки літаків і вибухів – у нас в Бучі почались бойові дії, виходить, 24-го ввечері – 25-го зранку. І, власне, так і почався мій шлях. Я долучився до ЗСУ, бо вважав це правильним – вирішив, що бучанець в Бучі росіян боятись не буде. Просто хочу, щоб моя країна лишалася моєю, щоб мої друзі були живі, і щоб ми з ними могли вільно спілкуватись українською мовою.

Ти ідентифікуєш себе як бучанина чи як киянина?

Це дуже цікаве питання. Ми переїхали в Бучу після розлучення батьків, мені було 13 років. І все своє свідоме життя я хотів вирватися до Києва, ідентифікував себе як киянина, проте весь цей час жив в Бучі. А потім, коли нам вдалося вийти з-під окупації, мати мені сказала: бачиш, ти все життя хотів втекти з Бучі, а саме Буча стала початком твого справжнього шляху. Тому зараз можу з гордістю заявити: так, я бучанець, і це мій головний плюс. [Сміється.] Це частинка мене, яка дуже сильно на все вплинула.

Чому ти обрав саме 14 окремий полк БпАК?

Я ще наприкінці весни 2022-го обрав для себе фах безпілотних систем, але тоді це все було у дуже зародковому стані. Згодом, після участі в бойових діях на Бахмутському напрямку, дізнався, що існує підрозділ, повністю присвячений безпілотним системам – 14 окремий полк. Мене вже тоді це зацікавило, подумав: як класно, у них є цілі батальйони FPV, роти ISTAR, працюють буквально на всьому безпілотному, що існує. Буде чудово, якщо я зможу там йти саме по своїй обраній спеціальності і розвиватись у ній. Тому я тут, щоб самому ставати краще і за можливості допомагати всій цій системі ставати краще, знаходити всілякі нові рішення.

Було складно переводитися до полку?

Ну, тоді загалом було складно переводитись, людей не дуже хотіли відпускати. Тому так, легкого було мало – але я пройшов всі ці кола пекла, всі документи пройшли, все вийшло, і ось я тут. І дуже радий цьому.

Знаю від побратимів і посестер, які мобілізувалися відносно недавно, що зараз все відбувається значно гладше і простіше. Заповнюєш анкету на сайті (http://14reg.army) полку, наші рекрутери виходять з тобою на співбесіду, разом ви визначаєтесь із найкращою для вас посадою. Далі – візит до РТЦК, військово-лікарська комісія, підписання контракту чи пряма мобілізація. І далі після навчального центру займаєшся роботою, яку сам для себе обрав. Це в нас в полку гарантується як мінімум тим, що командири підрозділів дуже зацікавлені знайти людей саме на вакантні посади, щоб робота робилася ефективно, плюс вони цілком свідомі того факту, що найефективніший боєць – той, що має мотивацію виконувати своє завдання. Тому якщо пішли на вакансію там не знаю, автомаляра – будете автомаляром чи кимось у тій же сфері. Якщо обрали бути оператором БпЛА, як я – будете літати.

Чим саме ти займаєшся зараз?

Я оператор розвідувального БпЛА. Виїжджаю із групою на завдання, веду аеророзвідку позицій ворога, виявляю цілі та наводжу на них засоби ураження: ударні дрони, ракети чи артилерію (ми часто працюємо у взаємодії з іншими складовими Сил оборони).

А загалом у нас в полку є різні групи, які працюють із різними типами безпілотників – і FPV, і розвідувальні дрони, і ударні. Є групи, що відповідають за глибинні ураження об’єктів далеко в тилу ворога або на території росії. Це дуже відповідальна та важлива задача, бо вони б’ють туди, куди не можуть дотягнутися інші види озброєння – туди, де ворог на це не очікує. Так би мовити, нищимо росіян на їхній землі, поки вони не дійшли до нашої. Найкраща новина: займатися цим можете і ви, долучившись до нашого полку і пройшовши навчання.

У проміжках між операціями відпочиваю, навчаюся. Навчання у полку системне і постійне: освоюємо нові технічні засоби, закріплюємо навички з тактичної підготовки і такмеду. Регулярно їздимо на стрільби. Підтримую хорошу фізичну форму, дуже люблю багато ходити пішки, якщо маю на це час.

Вчитися було і буває непросто, але всього можна досягти. Головне мати бажання і докладати зусиль. Та і полк наш необов’язково про “рексів”: можна піти на таку саму небойову посаду, яку ви мали на цивілці, і приносити користь одразу ж, без додаткових навчань.

Які твої враження від служби?

Мене оточують дуже сильні люди – але це не пригнічує, а навпаки дуже надихає. Моє переведення до полку зайняло багато часу, було багато бюрократії, тож я не займався бойовою роботою. А тут у полку я по новій у все це закохався: в тренування, в фізо, в бойову роботу, в польоти. Мені все це дуже цікаво, і моє відділення, люди, які  мене оточують, мене дуже надихають – я з ними і в огонь, і в воду, і в окоп, і на лівий берег, як то кажуть. Дуже комфортно почуваюся, радий, що я тут.

Я вважаю, що у нас дуже людяно ставляться до потреб одне одного. Командири завжди тебе вислухають, зокрема і командир полку – він приїжджає на позиції, питає, що вам треба, як вам можна допомогти, щоб ви краще робили свою роботу. Банально відчувається, по-перше, підтримка матеріальна, а також – що не менш важливо – підтримка моральна. І ти готовий більш якісно виконувати свою роботу. Якщо тобі чогось не вистачає, завжди можна звернутись до командира – якщо звісно ж ці речі є на складах, тобі їх нададуть без жодних проблем.

Що би ти хотів сказати нашим читачам?

Шукайте можливості максимально допомогти війську або долучитись до нього. Шукайте те, що вам найбільше сподобається – зараз ви маєте дуже багато можливостей для вибору, – і працюйте, розвивайтеся в цьому напрямі. Ми всі маємо пам’ятати: окрім нас самих, нашій країні ніхто не допоможе, ніхто не зробить краще. Ну а якщо ви для себе оберете напрям безпілотних систем, то завжди чекаємо на вас у 14-му окремому полку БпАК. Як на мене, в нас чудові можливості для розвитку. Можна і за цивільним фахом прийти працювати – знаю, що на штабі в нас годують добре, люди хороші, працювати дадуть, у відпустці родину зможете бачити, що ще треба? [Сміється.] Ми – ті, з ким ви зможете ефективно залучитися до звільнення нашої землі.

Джерело: 14 Окремий Полк БпАК.