Всеукраїнський проєкт М18: Бучанська молодь у політиці

У найстаршій школі Бучі десятикласники беруть участь у грі-імітації діяльності Верховної Ради України. Їхній керівник, заступник директора з виховної роботи Бучанської школи № 1 Катерина Геращенко, поділилася з БН, як учні «грають у політику», чи їм це цікаво і що нового вони дізналися.

Нагадуємо, що М18 це Всеукраїнський проєкт, який покликаний формувати у молоді бажання вивчати політику.  

– Розкажіть про сам процес гри?

– Під час цієї гри-імітації учасники навчаються політичної просвіти від основ до створення власного політичного продукту. У межах гри учні комунікують із представниками Верховної Ради України, які працюють у різних комітетах парламенту. Вони ставили їм запитання й отримували відповіді щодо законотворчої роботи.

Ми також провели чотири воркшопи, на яких дізналися, як ухвалюють закони, яка процедура їх підготовки та прийняття. І вже вчилися створювати петицію, яку надали до розгляду. Якщо ми наберемо 250 голосів, її розглядатимуть далі.

Цього року на завершення всього процесу гри передбачено ухвалення законів.

Команда БН мала можливість особисто спостерігати за процесом гри!

У межах предмета «Громадянська освіта» під керівництвом директорки школи Ольги Мохненко 10-й клас провів імітаційне засідання комітету з питань економічного розвитку. На порядку денному – петиція про запобігання корупції.

Учні по черзі висловлювали свої думки щодо ухвалення законопроєкту та наводили аргументи з позиції своєї активної ролі.

Депутати націоналістичної партії голосували «так!», а соціал-демократичної – категорично заперечували. Пресслужба ставила уточнювальні запитання учасникам, а представники громадськості обстоювали інтереси суспільства.

«Мені сподобалося вживатися в роль депутата. Це допомагає краще зрозуміти функції нашої влади», – прокоментував Тарас.

Окрім того, під час засідання учні в тандемі з учителем використовували новітні технології. За допомогою штучного інтелекту школярі отримали конструктивну відповідь-рекомендацію щодо створеного законопроєкту. У такий спосіб вчителі демонструють молоді «правильну» співпрацю з цифровим світом.

Голосував комітет зеленими та червоними картками, а жовті використовували ті, хто утримався.

«Ми маємо можливість ще з дитинства навчитися висловлювати свою думку та  як свідомі громадяни країни голосувати», – підкреслив Денис.

«Мені дуже сподобалося. Хоча й певно нереалістично, бо ми в підсумку ухвалили законопроєкт», – додала з усмішкою Олександра.

– Скажіть, будь ласка, а юнакам і дівчатам цікава «гра в політику»?

– Їм цікаво. Вони активно беруть участь у діалогах. Молоді люди, а це уже десятикласники, мають свою думку про політику, сформовану на інформації, яку вони отримують із різних джерел та зі спілкування в родині. А потім тут, на заняттях, вони дізнаються, як відбувається законотворчий процес. Тобто розглядають його не з огляду на думки мами і тата, а як він відбувається по-справжньому. І в них виникають запитання: «Чому не можна все змінити ухваленням певного Закону?», «Чому не завжди дотримуються норми прийнятого Закону?». І в цьому діалозі народжується істина. Діти частково отримують відповіді на свої запитання, які ми можемо охопити в межах навчального процесу. Й інакше починають дивитися на політичні процеси. Їхня думка змінюється. Дуже хочеться, щоб вони в майбутньому були всебічно розвиненими, комунікабельними, з власним світоглядом.

– Ви їздили на зустріч до ВРУ?

-Ми спілкувалися онлайн. Це краще і щодо безпеки, і збереження часу. Але мали можливість побачити і поставити свої запитання представникам Верховної Ради та почути також запитання учасників з інших закладів. Це було доволі цікаво. Діти мають багато запитань, їх потік просто нескінчений. До речі, коли в нас відбувалися воркшопи, діалоги, дискусії, молодь знаходила досить цікаві, як на свій вік, сучасні рішення. Хочеться, щоб і далі вони могли доносити свою думку до законотворців.

– Про що саме ви склали петицію?

– У нас за завданням комітет антикорупційної політики. Ми запропонували відкрити доступ до Єдиного реєстру власності не лише топчиновників, а й членів їхніх родин. Це було за ініціативою дітей, щоб чиновники під час подання декларації вказували майно не лише своєї родини, а й близьких родичів.  Діти  під час вивчення певних випадків помітили, що посадова особа нічого не має, а тітка, дядько чи хтось з його рідних володіє величезними статками. Мета, щоб не приховували свої статки через родинні зв’язки.

Скажіть, а для вас особисто ця гра була цікавою і корисною?

Я вчителька початкових класів і з деякими моментами сама знайомилася разом з дітьми. Ми разом проходили всі етапи з нуля, як команда вчилися разом, дослухалися один до одного, думка в нас формувалася колективно в процесі роботи. І це було цікаво.

– Як вдається все поєднувати: вчителювання, адміністративну роботу, проєкт, родину?

– Тому що є бажання. Хочеться ходити на роботу. Хочеться, щоб діти змогли зробити наше майбутнє кращим. Я сама мама, і важливо, щоб у майбутньому я була впевнена, що в країні все добре, і я можу покластися на молоде покоління. Це мотивує і надихає.