Гурток “Крафтяр”: юні майстри з Бучанщини підкорюють трудове навчання

Нещодавно в Бучанському районі відбувся черговий етап олімпіади з технологій і трудового навчання.

Кореспондентка нашої газети завітала до шкільної майстерні, щоб поспілкуватися з учасниками та дізнатися, що допомогло їм досягти високих результатів.

Серед призерів ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади – Тарас Ковтун, Антон Фалько та Ростислав Ягодніков, які успішно впоралися як із теоретичним, так і з практичним завданнями.

Як усе почалося?

«Мені завжди подобалася робота з деревом, – каже Тарас Ковтун, учень 11-В класу. – Наш учитель запропонував спробувати свої сили в олімпіаді, і я погодився».

Також хлопець додав, що займається цим уже шість років: «Спочатку друг запросив мене спробувати, а згодом я зрозумів, що це справді моє».

Учень 7-Д класу Ростислав Ягодніков згадує, що вперше мав досвід із рукоділлям у 5 класі, та зробивши гідно свій перший виріб вирішив долучитися до гуртка.

Нагадуємо, що гурток “Крафтяр” – позашкільна робота на чолі з учителем Володимиром Фальком, який діє на території Бучанського ліцею №4.

«Це цікаво. Ти просто робиш те, що тобі дійсно подобається», – відповів на запитання журналістки Антон Фалько, учень 7-А класу.

Підготовка до змагань

Юнаки розповідають, що готувалися до олімпіади після уроків, приходили до майстерні, працювали з матеріалами, шліфували, пиляли, а головне – відточували свої навички.

«Найважче було з тестами», – зізнається Тарас. – Теорію доводилося добре зубрити, а от із практикою проблем не виникало».

Випробування на олімпіаді

Учасникам довелося пройти два етапи – теоретичний і практичний.

«Спочатку ми складали тест із 30 запитань. Якщо набираєш 15 і більше балів, допускають до практики», – пояснює Тарас.

Під час практичного завдання учні мали виготовити виріб, дотримуючись заданих розмірів та вимог до зовнішнього вигляду виробу.

Крім того, у практичне завдання входить креслення, за яке можуть як додати, так і відібрати бали. Критеріями вдалого малюнка є правильна розмітка, задані розміри та збережені пропорції.

«Головне – не панікувати. Якщо щось не виходить, варто знайти спосіб виправити ситуацію», – ділиться секретом успіху Антон.

Захоплення чи майбутня професія?

«Я розглядаю варіант вступу на інженерію», – зазначає Тарас.

Ростислав же зізнається, що для нього це радше хобі, але навички можуть згодитися в житті.

Улюблені процеси

Хлопці вже визначилися, що найбільше їм подобається в роботі з деревом.

«Я найбільше люблю точити на токарному верстаті», – розповідає Ростислав.

«Мені подобається усе», – коментує Антон.

«А я люблю вирізати різьблені візерунки, – додає Тарас. – Це творчий процес, у якому можна проявити фантазію».

«Діти творчо розвиваються та виготовляють те, що дійсно хочуть: літаки, автомобілі, посуд, органайзери, вази…. Вони завжди приходять зі своїми ідеями, я намагаюся не нав’язувати щось своє. Лише допомагаю та орієнтую», – каже пан Володимир.

Учитель, який мотивує

Окремо хлопці відзначили свого наставника – Володимира Фалька. «Він не просто навчає, а й сам активно працює, допомагає, підказує. Завдяки йому нам цікаво вчитися», – ділиться Тарас.

Ростислав поділився, що колись він підійшов до вчителя й запитав, чому він не відкриє власний бізнес, а працює в школі. Він відповів, що йому подобається працювати з дітьми та допомагати їм у вдосконаленні своїх навичок.

За словами Антона, викладач завжди шукає нові підходи до навчання: «Він робить так, щоб ми не просто виконували завдання, а розуміли, навіщо це потрібно».

Користь трудового навчання

Юнаки вже застосовують здобуті знання в побуті.

«Я самостійно полагодив дверну ручку вдома», – розповідає Ростислав.

А Тарас додає, що виготовив дровницю й отримав похвалу від батька.

Робота з деревом – це не лише шкільний предмет, а й важливий життєвий навик, який може знадобитися будь-де: у побуті, на роботі чи навіть у власному бізнесі. Наші юні майстри вже довели свою майстерність, і попереду в них ще багато цікавих проєктів.