Бабинецькі каракурти вже два роки невтомно волонтерять для перемоги (ФОТО)

Їх об’єднала війна

Вже понад два роки триває повномасштабна війна в Україні. Стільки ж і триває волонтерська діяльність у селищі Бабинці. Плетіння маскувальних сіток, кікімор та іншого спорядження об’єднало собою близько сотні мешканців селища в волонтерську організацію “Бабинецькі каракурти”.

Всі учасники знають – це важливо. Немає нетермінових замовлень. Вчасно зв’язати та відправити на фронт те, що вони потребують – питання не просто про нагальність, це питання збереження життів наших захисників.

Працюють всі. Від найстарших, до наймолодших. Багато хто допомагає зі створенням спорядження ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Працюють багато, дехто навіть щоденно вже як два роки, без вихідних. Не заважає праці навіть стан здоров’я:

«У нашій групі є Тетяна Шерепот та Олена Голубенко. Ці жінки мають проблеми зі здоров’ям, але ходять допомагати від першого дня, їх вихідні можна перерахувати на пальцях», – розповідає Світлана Федорова. І ці жінки не єдині такі.

За весь час праці волонтерської організації, багато хто з трудівниць встигли зв’язати безліч різного спорядження. Нерідко ці числа сягають більше сотні. Як приклад – Олена Давиденко та Лідія Марізіна. Цим жінкам вже понад 80 років. За весь час вони вже встигли сплести близько 300 килимків кожна. Хтось працює безпосередньо в приміщенні, разом з усіма, хтось працює лишень з дому. Найголовніше те, що робота злагоджена.

За таку невтомну працю волонтерам щиро дякують військові.

Важливо зберегти кожне життя. І маскувальне спорядження дуже виручає. Пані Світлана розповіла про випадок, коли її волонтерській організації замовили сітки 6 на 9 метрів, та деталей не розголошували. Замовлення швидко виконали та відправили. І через певний час з радісними звістками волонтерам повідомили: «Ми взяли Херсон!». Виявилося, що маскувальними сітками військові ховали велику бойову техніку. І це зіграло важливу роль у поверненні Херсонської області до України. І таких історій багато.

«Я завжди говорила – якщо наші сітки зберегли хоча б одне життя, то наша праця цього варта.»

Інколи спорядження рятує не лише від поглядів ворога та ворожих снарядів, а й банально від літньої спеки. Щоб хоч якось віддячити трудівницям, окрім словесної вдячності деякі військові підрозділи нагородили волонтерів подяками. Серед особливих презентів військові також подарували волонтеркам чудові календарі.

Починали волонтерську діяльність “Бабинецькі каракурти” із замовлень для знайомих військових.

Плели небагато, з матеріалів котрі були доступні, нерідко окрім обробки тканини ще й фарбували власноруч. Як згадує Світлана, це надзвичайно важка і шкідлива здоров’ю праця. Згодом, замовлень побільшало. Зверталися знайомі знайомих і так далі. Чим більше працювали трудівниці, тим більше їхня робота починала славитися в рядах воїнів, чутки працювали на відмінно. Побільшала потреба і в матеріалах. Часто їх збирали по всьому населеному пункту, інколи привозили і інші волонтери зі всієї Київщини.

Міжнародна підтримка для “Бабинецькі каракурти”

З часом організація отримала фінансування від американських партнерів – феміністичної організації MADRE. На надані кошти близько року волонтерська організація працювала власними силами, закупаючи важливі для роботи матеріали. Лише за останні місяці волонтери час від часу збирають донати для закупки матеріалів. Та й це не є великою проблемою – односельчани допомагають, адже розуміють, наскільки це важливо.

Мотивація

Найбільше вселяє надії та додає сил йти далі – зворотній зв’язок від військових. Зараз воїнам дуже важко його надавати, всі розуміють, що дуже виснажені. Та моменти подяк і теплих слів – безцінні. А також розуміння важливості всієї ситуації. Звісно, не обходиться робота і без дружньої підтримки. За весь час існування організація стала чимось більшим, аніж просто зібрання та праця. Вона стала подібною сімейному колу або компанії друзів. І це справді фантастично.

«У нас заборонено на сітках сваритися. Це апріорі. Ти плетеш – маєш вплести і добрий намір та силу молитви у цю тканину. Це дає певний захист та позитив воїнам», – ділиться волонтерськими секретами сили і натхнення пані Світлана.

Єлізавета Дадівєріна-Перехрестюк