Лікар Клавдія Радченко: «Я радію за тих людей, які залишилися живими» (ФОТО)

Лікарка-терапевт Клавдія Дмитрівна Радченко лишилася в окупованій Бучі та надавала допомогу жителям громади, не зважаючи на обстріли і небезпеку.

У 2022 році Указом Президента України Клавдії Радченко присвоїли звання «Заслужений лікар України».

Пані Клавдія працює у КНП «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бучанської міськради з моменту його заснування.

Коли країна агресор розпочала повномасштабне вторгнення, Клавдія Радченко разом із своїми колегами була на робочому місці. Головний лікар Оксана Джам організувала роботу центру у воєнний час, і медики продовжили допомагати своїм пацієнтам.

Пані Клавдія згадує, що тоді багато людей перебували на лікарняному із захворюваннями на коронавірус, вірусні інфекції тощо. Людям, які не могли з’явитися до лікаря, надавали консультації у телефонному режимі. Потім медики облаштувалися в укритті ліцею № 9 на вулиці Вишневій.

«Йшли на роботу під обстрілами та продовжували надавати допомогу, – згадує перші дні вторгнення на Київщину Клавдія Радченко».

Одного дня, коли медики поверталися з ліцею, потрапили під шалений обстріл.

Варшавською трасою вже їхали танки. Вони спочатку присіли під звуки куль, що летіли поруч, потім повернулися в укриття освітнього закладу, в якому вже жили люди з дітьми. З плином часу волонтери допомогли медикам потрапити додому, де вони вже в телефонному режимі продовжили консультувати пацієнтів.

Пані Радченко не евакуювалася з Бучі.

Згадує, що звісно було страшно: танки у дворах, навкруги горить від вибухів, через осколки мін і снарядів неможливо пересуватися навіть у межах свого двору. А крім того, загарбники приходили до місцевих жителів, погрожували, залякували.

«Не евакуювалися, тому що розуміли: ми – медики. Першу допомогу потрібно надати. А хто, як не ми?  – наголошує пані Радченко. – На жаль, у нас не було можливості вийти, тому що окупанти оточили. Ми були під обстрілами. Навіть по воду не можна було піти. Ті, хто вийшов, залишився на землі застреленим».

Вона не виїхала з Бучі, тому що знала, що буде потрібною. І чекала того дня, коли зможе знову працювати. Ця радісна подія сталася 31 березня – рашисти втекли.

«Бучу було не впізнати – знищене, розстріляне місто. Багато сміття, пошкоджені будинки, мертві люди лежали на вулицях, – згадує наша співрозмовниця. – Але я йшла подивитися, як наш медзаклад».

Спочатку медики працювали у приміщенні денного стаціонару.

Терапевт згадує прийом пацієнтів після деокупації – теплі зустрічі зі сльозами на очах. Обіймалися, співчували. Важко було чути розповіді про втрату рідних. Медики підтримували морально, гріли чай, роздавали ліки, продукти. Люди виходили з підвалів, у яких прожили більше місяця. Переохолоджені, з обпаленими руками, дерматитами, алергічними реакціями на холод, з травмою нервової системи.

На фото: Клавдія Радченко_із хірургом Сергієм Сахацьким у денному стаціонарі, 8 квітня 2022 року

“Ми дуже цінуємо життя наших пацієнтів. Хочемо всім допомогти, поділитися теплом, відновити їхню нервову систему, щоб вони раділи життю”.

Розповідає, як після деокупації та й згодом намагалися зустрічати людей з усмішкою, підтримувати, слухати. Адже місцеві, які зверталися до лікарів, розповідали багато важких історій, як вони пережили лютий-березень 2022. До них, мирних жителів, рашисти приставляли зброю, погрожували розстрілом… Звичайно, на нервовому стресі розпочалися загострення хвороб.

Пацієнтів у важкому стані лікар відвідувала вдома. Обов’язково везли всім ліки і продукти. Люди зустрічали по-різному: хтось плакав, хтось радісно усміхався, і всі розповідали свої історії окупації.

А були й складні виїзди: до мами, коли відкопали розстріляного рашистами сина; на кладовище, коли люди хоронили своїх убитих близьких.

«Було важко пережити. Ми не думали, що буде такий терор, знищення, розстріли безневинних людей», – зізнається пані Клавдія.

Після розмінування амбулаторії, де розташовувався Центр, побачили вирвані двері, розстріляні кабінети, розпотрошені валізи сімейного лікаря, розкидану і знищену документацію.

«Я радію за тих людей, які залишилися живими. Хочу, щоб вони повернулися до повноцінного життя, без страху. Щоб наступив мир і ми могли заснути без звуків вибухів і стрільби. Бажаю міцного здоров’я, мирного неба і перемоги. Все буде Україна!».

Фото: вітання з нагоди Дня медиків

Газета “Бучанські новини” № 31 від 3 серпня 2023 року.

Ми публікували: Бучанські добровольці. Розмінування із Полковником КЕП | (buchanews.com.ua)