У Бучі рашисти кинули гранату в гараж з людьми (ФОТО, ВІДЕО)

Це сталося у мікрорайоні Склозаводська. Від вибуху гранати всі шестеро, хто ховався у приміщенні, загинули. У томі числі Олексій, син якого Вадим потім став волонтером.

Вбивство мирних людей

3 березня у мікрорайон Бучі Склозаводська заїхала ворожа техніка. Це налякало місцевих, і багато людей поспішило до гаражів, аби там знайти прихисток. Російські військові помітили, як Олексій з іншими ховався у маленькій споруді. Підійшли і вимагали вийти. Налякані люди сиділи тихо, як миші, і побоялися відчинити. Та рашисти не залишили їх у спокої і кинули у вентиляційну трубу гранату. Шість людей згоріли живцем від страшного вибуху.

Син-волонтер

20-річного Вадима журналісти БН зустріли у Центрі надання адміністративних послуг Бучанської міської ради. Там хлопець кілька місяців працював волонтером – зустрічав відвідувачів на рецепції і надавав необхідну допомогу.

Після повернення в Бучу Вадим сам поцікавився, чи потрібна якась допомога, і з 2 травня працював у ЦНАПі. Спочатку реєстрував заяви про пошкоджене під час бойових дій майно. Згодом допомагав в іншому відділі Галині В’ячеславівні з усіма процедурами, пов’язаними з пошуком тіл загиблих, проведенням ДНК-експертиз тощо. Робота не для слабкодухих. Та комусь її треба було виконувати. А Вадим хотів допомагати. І розумів біль родичів, які втратили близьких. Адже його батько Олексій також загинув від дій рашистів.

Спогади

Вадим у той трагічний день був з мамою у своєму будинку на вулиці Яблунській на шостому поверсі. На щастя, вони тоді залишилися вдома.

У день першого «зеленого коридору» жінка із сином пішли до міської ради зі Склозаводської через поле, через вулицю Депутатську. Бачили снайперів на деревах і молилися, аби дійти. Їм пощастило, і вони евакуювалися. Лише на початку квітня дізналися від сусідів, які все бачили у вікна, що сталося з батьком.

Зараз їхня багатоповерхівка на Яблунській частково пошкоджена внаслідок бойових дій. Бабуся, яка залишалася в окупації, розповіла Вадиму, що до них приходили російські солдати, вимагали всіх виселитися. А старенького сусіда, що був після операції і не міг швидко переміщатися, підстрелили. Згодом вони стріляли у вікна верхніх поверхів, сталася пожежа, і поранений загинув у вогні.

Воєнні історії бучанців страшні, трагічні. Та все ж ті, кому пощастило, намагаються жити і допомагати іншим, чим можуть.

Нагадаємо, під час окупації 458 людей померло у Бучі (366 чоловіків, 86 жінок, 5 неопізнаних, 1 мішок з частинами тіл, які неможливо опізнати як тіло).  З них 419 були вбиті.