Марина Токарева: «Завжди хочу донести до учнів щось цікаве, корисне» (ФОТО)

Марина Владиславівна родом із Полтавської області і в юності мріяла стати журналістом. Тож після школи навчалася телевізійної журналістики у Харківському університеті ім. В.Н. Каразіна. За студентські роки закохалася у Харків, працювла за фахом, а згодом за свої успіхи у роботі мала престижний кар’єрний зріст. Та зустріла кохання свого життя – майбутнього чоловіка, і довелося попрощатися з усім, що мала у планах. Слідом за чоловіком, який отримав направлення у військову частину в Нових Петрівцях, що біля столиці, Марина переїхала на Київщину. Рішення було непросте, адже дівчині довелося попрощатися із багатьма приємними для неї аспектами життя. Та вибір було зроблено і, напевно, саме так мало бути. Адже зараз жінка щаслива і в родині, і у професії.

Тоді, у 2012 році, Марина Владиславівна кардинально змінила життя: не лише місце проживання, а й роботу. Як багато представників її сім’ї (мама, бабуся, тітка), вона обрала педагогічний фах, здобула другу освіту, деякий час викладала у Мироцькому, а тепер працює в Бучанському навчально-виховному комплексі № 2. І впевнена, що це був дуже правильний вибір.

– Мене професія затягує: день пролітає як година. Це динаміка, постійний рух. Ми займаємося розвитком і вихованням підростаючого покоління, певним чином формуємо дитячу свідомість, – ділиться вчителька. – Мені особисто цікаво і приємно спілкуватися з дітьми. Завжди хочу донести щось цікаве, корисне.

Донька Марини Токаревої зараз вчиться у першому класі. І це є, так би мовити, показником для вчителя, чи гарно у них викладають. Адже, якщо дівчинка поспішає до школи, то це свідчить, що в освітньому закладі цікаво дітям. Навіть коли вона хворіє, сумує за школою, за спілкуванням.

– Чи читають зараз діти?– запитуємо у педагога.

– Завжди є діти, які читають і хочуть знати. Нещодавно ми вчили роман «П’ятнадцятирічний капітан». Тож хтось з учнів відразу запитав: «Чи можна натомість подивитися фільм?». Звісно, ми із педагогами пояснюємо, що фільм і книжка – різні речі, – роз’яснює Марина Владиславівна.

Освітяни всіма можливими способами агітують до читання. Адже це дуже корисно. Зокрема і для формування навичок правильного письма. Вчителька української літератури поділилася із БН своїм спостереженням: дітям дуже подобається, якщо вони знають, що письменник, творчість якого вивчають, ще живий, його можна зустріти, з ним можна поспілкуватися. Викладачі намагаються також зацікавити різними фактами, наприклад, з біографії митця, маловідомими історіями тощо.

Минулого року Марина Токарева стала класним керівником 5-го класу і відразу спрямувала сили на згуртування дружного колективу: заходи, екскурсії, поїздки. Також напередодні карантину організувала зустріч із місцевим письменником Олександром Есауловим, який написав серію книжок для юні. І тема сучасна: пригоди дітей, які потрапили у комп’ютерну гру.

– Це було дуже цікаве спілкування, учні півтори години захоплено слухали, а потім «вибухнули» запитаннями, – згадує пані Марина. – А згодом діти перечитали всі томи цього твору, обмінювалися думками.

Саме споглядання, як учні на перервах читають книжки, додало педагогу щасливих хвилин. Адже читати – це важливо.

Газета “Бучанські новини” № 47, 2020

Нагадаємо, БН розповідали про молодого вчителя Бучанського навчально-виховного комплексу № 2 Валентину Кравчук.