Інклюзивне виховання : Педагоги Бучанської школи №2 – з любов’ю до кожної дитини

Інклюзивне навчання – це дуже важливий напрям, адже в основі такої освіти є принципи, що всі діти повинні мати однакові можливості у навчанні в усіх типах закладів освіти. Отже, ідеологія інклюзивної освіти спрямована на надання кожній дитині можливостей для результативного навчання. Це надзвичайно важливо для тих родин, діти яких відрізняються своїми навчальними можливостями.

Такої ж думки директор Бучанського освітнього закладу №2 Людмила Волинець:

– Це дуже важлива та відповідальна робота, адже таким діткам потрібна індивідуальна увага, щоб хтось допомагав, підтримував та пояснював. Вчитель не може приділити увагу кожному із 30-ти учнів, – пояснює Людмила Опанасівна. – Саме інклюзивне навчання допомагає особливим дітям увійти в такий бажаний і необхідний для них колектив, завдяки чому такі учні не тільки освоюють необхідний матеріал, але й краще спілкуються з однолітками. Цьому, звісно, сприяє і психолог, який багато часу працює з дітьми. Радує те, що педагоги бачать зміни в дітях, а для всіх нас це найголовніше.

Саме тому в інклюзивному навчанні дуже вадливу роль відіграє асистент вчителя, головним завданням якого є адаптувати дитину до навчального процесу і адаптувати учнів класу, щоб до діток з особливими потребами ставилися як до всіх інших. Таким школярам потрібна індивідуальна робота.

– На уроці учитель працює на загал, а асистенти перебувають поруч з особливим учнем і допомагають йому засвоїти матеріал. А головне, слідкують, щоб між дітками була комунікація – типове шкільне спілкування, – коментує асистентка вчителя Надія Логвиненко. – У нашій роботі є нюанс – для того аби був результат, необхідна кропітка та злагоджена праця усієї команди: асистентів, заступника директора з навчально-виховної роботи, психолога. Фахівці діляться один з одним результатами виконаної роботи, тим що відбувається, таким чином діючи, як одне ціле, – резюмує Надія Сергіївна.

Отже, завдання асистента – допомагати вчителю інклюзивного класу працювати з учнями. Саме цим і займається Тетяна Годун:

– Один із напрямів нашої роботи – це допомога вчителю в організації дітей, в підготовці до проведення навчально-виховної роботи, до проведення уроків. Ми можемо за потреби підготувати матеріал педагогу, можемо допомогти будь-якому учню під час проведення уроку, якщо є така необхідність, – пояснює Тетяна Михайлівна. – Звичайно, більшу частину часу ми приділяємо увагу одній дитині, щоб вона засвоювала шкільний матеріал паралельно з іншими школярами. Також допомагаємо їй контактувати з однолітками, соціалізуватися в дитячому колективі, щоб школярі вміли і бажали дружити один з одним і таким чином бути готовими до дорослого життя.

Варто зазначити, що асистенти вчителя працюють не лише з учнями та вчителями, а й ведуть зв’язок із батьками. Що приємно, у педагогів завжди є порозуміння із ними. Мами з татами дуже задоволені від впровадження інклюзивної освіти: їхнім сину чи дочці приділяється більше уваги, якої вона потребує. А спільна робота вчителів, асистентів і батьків допомагає отримати дитині гарний результат.

Інклюзивне навчання – справа дуже важлива і потребує додаткових навичок та вмінь від педагога. Саме тому вони відвідують спеціалізовані курси з організації роботи вчителя з дітьми з особливими потребами, спеціалізовані семінари. Це нове направлення в Україні, якому приділяється багато уваги. Асистенти із задоволенням оволодівають багажем знань, яким згодом діляться з іншим.

– Складаємо відповідні програми і намагаємося не тільки зацікавити, стимулювати, розговорити цих діток, але й допомагаємо і опікуємося ними, як мами… Хвилюємося за наших підопічних і проводимо своєрідну підготовку до життя, щоб дитина робила кроки вперед і вчилася спілкуватися в колективі. Якщо треба, залучаємо психолога, який працює у своєму напрямі: розвиток психічних почуттів, пам’ять, увага, мислення тощо. А поки вони потребують від нас щоденної допомоги, – коментує Тетяна Годун.

– Перший рік працюю в інклюзії. Ще у 2018 році пройшла цей курс, оскільки мені було цікаве це направлення. Після третього курсу на практиці попросилася працювати саме з такими дітками, щоб мати змогу їм допомогти. Інші учні теж намагаються всіляко підтримати інклюзивних дітей, дуже гарно ставляться до них, підтримують, разом граються, – розповідає Олена Черевко.

Головна рекомендація фахівців інклюзивно-ресурсного центру для батьків – це бути терплячими і розуміючими, а ще мати бажання пройти цей нелегкий шлях.

Головне правило – не нашкодити дитині

Тетяна Годун розповідає:

– Я взагалі за спеціальністю дошкільний працівник. Маю педагогічний стаж більше 40 років. У цій школі працюю другий рік. Намагаюся використати ті знання, які вже маю, тому що дитячі садочки останні роки теж підключаються до інклюзії, – коментує Тетяна Михайлівна. – Щоб мати ще більше розуміння про інклюзивну діяльність, торік закінчила спеціалізовані курси. Можу сказати, що бачу себе тут, мені подобається працювати зі школярами. Тим паче, що є позитивні зрушення, які ми помічаємо. Ця робота варта того, щоб нею займатися.

Надія Логвиненко, яка має 55 років педагогічного стажу, ділиться з БН:

– Була на різних посадах: усе життя вчителька початкових класів, 25 років заступник директора. Зараз займаюся інклюзією і мені подобається. Весь свій досвід застосовую для того, аби досягти гарних результатів, – запевняє Надія Сергіївна. Щоб дитині було комфортно, щоб її мама була задоволена. Я особисто від зробленої роботи і досягнутого отримую приємні відчуття та задоволення.

Майя Верешко, стаж 5 років:

– Раніше працювала вчителькою української мови в іншій школі. Уже третій рік труджуся в інклюзивному класі школи № 2. Зокрема зараз працюю в третьому класі, з дитинкою з першого класу. Можу запевнити, що це дуже розумна дитина, – ділиться робочими моментами Майя Миколаївна. – Моя робота мені дуже подобається.

Олена Черевко, має 11 років педагогічного стажу:

– Була вчителькою початкових класів. В інклюзивному класі працюю перший рік. Наразі займаюся з чудовою хорошою дитиною. Я вже бачу позитивні зміни, що дуже мене радує, – з ентузіазмом ділиться емоціями Олена Володимирівна. – Дітки в школу приходять із задоволенням і це показник того, що наша робота рухається у правильному напрямку.

Ірина Беримець, працює в інклюзивному 8 класі:

– Працювати зі старшими дітьми цікаво. Це підлітки, тому всім учням потрібно приділяти уваги більше, ніж у початковій школі, – пояснює Ірина Юріївна. – Можу з впевненістю сказати, що мама дитини задоволена, тому що її чаду створили гарні комфортні умови з додатковою увагою.