Вісім Героїв отримали звання «Почесний громадянин селища Ворзель» посмертно. Вічна шана

У суботу, 10 жовтня, у залі музею історії і культури «Уваровський дім» відбулися урочистості з нагоди 126-ї річниці Ворзеля. Цього дня селище зі смутком у серці віддало найвищу шану восьми своїм землякам, які загинули, захищаючи Україну. Їм посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин селища Ворзель».

Відповідне рішення Бучанська міська рада ухвалила 24 вересня 2026 року. Відзнаки рідним полеглих вручив Бучанський міський голова Анатолій Федорук. Їх отримали діти, дружини, батьки Героїв. Усі присутні в залі вшанували загиблих вставанням.

Звання присвоєно Віталію Шостику, Григорію Поліщуку, Олександру Неточаєву, Сергію Корчемному, Вадиму Рибалку, Спартаку Силакову, Євгену Курінному та Артему Нальотову. Їхня стійкість, відвага й безмежна відданість Україні назавжди залишаться в пам’яті громади.

«Жодні слова не повернуть найріднішу людину»

Звертаючись до родин, міський голова наголосив, що слів, які могли б втішити в такій втраті, не існує.

«Зрозуміло, що жодні слова, жодні співчуття і палкі промови не повернуть найріднішу людину. Але ми, громада Ворзеля, Бучанська громада в цілому, вся держава в неоціненному боргу через втрату тієї людини, яка могла жити, працювати, виховувати дітей, онуків, створювати добре, світле», – сказав Анатолій Федорук.

Він запевнив рідних, що громада не залишить їх сам на сам: «Користуючись нагодою, хочу не лише висловити співчуття, а й зробити запевнення, що будь-які питання, будь-які запити, які ви зможете озвучити, ми будемо намагатися вирішувати».

За словами міського голови, вшанування Героїв найвищою відзнакою Ворзеля є найменшим, що громада може зробити сьогодні: «Громада в цей день вкотре висловлює вам і співчуття, і разом із тим шану. І це найменше, що ми можемо зробити нині, вшанувавши ваших рідних, наших близьких, найвищою нагородою – “Почесний громадянин селища Ворзель”».

Історії Героїв

Віталій Шостик

Солдат-піхотинець, механік-водій 2-го механізованого відділення 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Загинув унаслідок штурмових дій поблизу Авдіївки Покровського району Донецької області. З 10 листопада 2023 року вважався безвісти зниклим. Лише під час обміну тілами Віталія вдалося повернути й ідентифікувати. Відзнаку отримала дружина Олена Павлівна.

Григорій Поліщук

Позивний «Грінч». Солдат-гранатометник стрілецького відділення 58-ї окремої мотопіхотної бригади. У жовтні 2023 року зазнав тяжкого осколкового поранення. Після складної операції та реабілітації Григорій свідомо вирішив продовжити службу й повернутися до побратимів на передову. 15 вересня 2024 року він загинув під час ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання поблизу Новоукраїнки Волноваського району Донецької області. Відзнаку отримав син Віталій.

Олександр Неточаєв

У 2016–2019 роках брав участь у бойових діях на Донеччині. У 2023 році повернувся на військову службу, не вагаючись ухваливши рішення знову стати на захист України. Служив навідником зенітно-артилерійського відділення взводу охорони 3-ї стрілецької роти батальйону «Материк». 30 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Стариці Чугуївського району Харківської області, загинув унаслідок мінометного обстрілу. Відзнаку отримала дружина Катерина Ігорівна.

Сергій Корчемний

З травня 2015 до 2016 року воював в зоні антитерористичної операції на сході України. У червні 2024 року добровільно повернувся до війська. Мав звання солдата, був кулеметником, командиром відділення, командиром машини 1-го відділення інженерних загороджень 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. 11 квітня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання в районі села Єгорівка Сватівського району Луганської області. Відзнаку отримала дружина Оксана Вікторівна.

Вадим Рибалко

Командир 2-го розвідувального відділення, командир машини 2-го розвідувального взводу 3-ї окремої важкої механізованої бригади ЗСУ. 3 квітня 2026 року загинув під час перевірки особового складу поблизу Великого Бурлука Куп’янського району Харківської області. Відзнаку отримала дружина Катерина Миколаївна.

Спартак Силаков

Такелажник евакуаційного відділення ремонтно-відновлювального батальйону. Виконуючи евакуаційне завдання поблизу Слатиного Харківської області, зазнав тяжких уражень. Його евакуювали до Безруки, де медики до останнього боролися за його життя. 22 квітня 2026 року серце захисника зупинилося. Відзнаку отримала дружина Оксана Василівна.

Євген Курінний

Начальник 2-ї прикордонної застави 3-ї прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини 9938 3-го Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. 25 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Григорівки на Донеччині загинув унаслідок численних артилерійських і мінометних обстрілів. Відзнаку отримали батько Віктор Васильович і мати Наталія Євгенівна.

Артем Нальотов

Солдат, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї штурмової роти військової частини А-4638. Артем мріяв потрапити до легендарної 3-ї окремої штурмової бригади, і в 2025 році його мрія здійснилася. 30 липня 2025 року його життя героїчно обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу Шандриголового Краматорського району Донецької області. Відзнаку отримала дружина Наталія Леонідівна.

Подвиг цих людей назавжди залишиться в історії громади.

Вічна шана Героям!